Імла калюжна відбиває  сонечко у очі,
парує в серці,
хист розтрощує…
І
ці,
цілющі  фарби,
від подиху травневого дощу сліпого
лепотять…
І
блискавки далекого безлужжя
тремтять у просторі
та
мнливо нам усім
дарують зливу
сітідансоритмів
у віршах передостанніх…

І
так ось,
місяць,
літо,
майже рік
клокоче вирій у моїй калюжі…

Та що за диво,
подивись-но, пані,
ружі…

На рожі мавпочки твоєї розквітають
… ружі.