Біжу босоніж за скаженою бабою.    Хворий, бідолашний, білий-білий.    Будь-що-буде, вивертаюсь піною    у водоспаді. Ховаюсь у вереск    бурелому холодної води.    Яке благословенне вариво!    Кричу:  Блаженний, бравіссімо!    Зникаю у вариві під  бряжчання     гарячих літніх валунів.    Раптом блиснула блискавка,    влучила в буєр і виникла жар-птиця ,    перед очима серед скель - поет Влад Клен.    Блакитно-синій, свіжий.    Каже:"В затишок веди мене."    Аврал! На усіх автострадах    альбатроси крутять над скаженим    місто-бабиськом  ліві і праві спіралі,    серед яких впізнаю  гіперболічні,    Архімедові, Галілеєві, Ферма.    Аніяк, обмежують Клена кривими Ламе.    Вернигора, Клен радіє і танцює     на атласі вінницької бруківки.    Підходжу до ар’єргарду незримих.    Аби-то агресія, - засмажений бульвар     скажених баб із фаршированих автохтонів.    Анічогісінько, в очах Клена арка аврори.    Повний абзац! На балу тушкованих беладон.    Ось і замовлення: дичина з авангарду    тільки без салатів  та сирів,    фруктовий суп, жарке з рябчиків,    плов з фазанів,  голубці з омлетами і грибами,    солона шинка, судак, ікра, лосось,     чорна осетрина,  смачна форель, качка,    заливна індичка, паштет з курчат,     холодець з гуски, свіжа куропатка, -    все це прошу подарувати Владу Клену     на його тридцяте день народження.      Аще допишіть десерт з язика     для барвистого запорізького лірика,      йому все це вистачить на сильну мову,     а ще настачить духовних сил,     щоб підводити струни величної Ліри,     від якої одужують навіть скажені баби.    Гірко, проте сьогодні танцює ансамбль    алюмінієвих янголяток    на ПЛАЦІ СВЯТОЇ МАРІЇ.    В ЧЕСТЬ ВЛАДА  КЛЕНА.
  |