От, чудо, йойкнуло! Ворон-глум. Рух-круть-з-рук-руль.  Пружну свойону юдо-хвойду в шлюбну воду, хлюп.  К одної, - от, йому головунь-оксюморон, - в бороду!  От йому, слову-обнову, польову любку блогову.  Юзь-юсь-здоровулько! Бульбочку дошкульно-огульно.  Сумно одному. Юзь-Юзь, Голубко-голубко. Кожному - вроду.    Тлум дум з трону  - юзь в допомогу, зозулько-зозулько! Тпрусь.  Донно, - чому мою, - нуждо, худо.  Пошук! - Тужно, журбо!  Ув-двох, до гомону, в’ювну дружбо. Вдоволь. Розшук.  Юзь-юсь-товстулько! Бульбочку богохульно-прогульно.  Дуб з прокльоном, Олю! - З коцюбой клочко! Ходором - дьору.  Буду-буду-буду, - комусь положусь духом до твору йового мороку.  Коротку прозульку провсюдну розтронув, вдувсь в вподобу Бугу.  Вороному, соборному, - юзь, в сторону. Хто його суд? В пошук!  Жуль-жуль ходулько. Провулково бульбошко конвульсуй суть.  По полю до боку здорового монологу: люблю, люблю.  Потонув.  Скорбно волошко з колосом, - чую сон, чую тронку, - чую гору.  У нього п’юнь-вовк, знову йдуть, з поступового Гонту до понту.  Хто його люту долю з хутор одгорнув,  з розкошу - колосок!   Булькнув. Бульбочко,- вигулькнув. Бовкнув, - буркотун!  Мовчу. Сьорбнув борщу. Юзь-юзь. Скромно ймуть мою свободу.  Олю,твою фотку-зорю - до звукового, почулось, - побутовою мовою!   Молоду волю-вогонь з круто-будовою, - блог з бюстом! Хочу волю!  Голосом-орлом, до скону голосно сонцю. Скульптор. Хочу сонцю!   Пустун. Кпопотун. Воркун. Ходун. Олю, це кум! Однодум.  Дуко-Бугу, пульсуй духо-убогу, твою, розгорнуто любу школу   сповнюють в мою довгу дорогу з сумом, вгору до супокою.  Будь-що-будь, гонорову утробу голодом стомлюю. Юзь-юзь.  Людо, од боку мого роду зо мною, любо! Плов схолов, Олю.  Фортуно! Нюнь Лунко, - тонко оцюпь до купок гомункул,    юзь моїх струнь, хунто, кощунство!!! Гуртом-лузь-блунь-шуруп.  Юзь-юзь-юзь. То ж  повну золоту росу, - то ж, Олю, струмок.  Ой-бо, з гумором в путь! Тобою, слово-змого, в фото-форму.  Олю, про когось чорну прозу творю, ой, то про твою долю.  Бо ж фугою, гонюсь, коню, - мов золотокосую у воду, -  до схову.  Поцупь лупу, цупко в ступор. Гупнув. Юзь супровід.  Що ж воно, Олю, в око-ворсклу, тоншому слову  фото-блог.   Од покров добув,  зворонув. Сполуч долю з сосною. Рогуль.   Було до чогось мою і твою волю! Доброму - в путь.   Сурмо, побудь. З гордого походу -  тронь сон-бровоньку!   Полюбовно в розум. В усміх. Згодо душ! Було б.  Художньо-шовкову одороблу-шоблу  зруш колом в сукуп.   В гожу повну рожу-руту, - плюхнув,  током, - ... у--у--уу... струм...      Щур-сумбур      Втнув усь зум, бутур-гуюк. Зуй руж внук.  З курсу зв'юрнув, в пурх-пухр-пух. Ручкуй.  Угу-гу! Нурт вчутнувсь у мур-тулуб.  Лупнув-узумнув буд. клуб в схудлу жвурбух.    Штурнув струб-студ, люд в джуруль-пустку.  Шбурнув струмувчу тучуль в лють. Чкурнув.  Улюлюбу всунув внутрь, журмулуй здуру.  Тю, хутку мужунку! Жпумурнув грубу щучку.     Чуй чужу любуду. Уступ. Грузьку вздрючку.  Кулю-джурнув,  ружувну суху кумучнув.  Тут мушу вдуть чутку, ну,  в сумку всунув  гуйкую, чую-чую, здуйсь, цю зубну люж.    Плющ, устюд-згубу  всунув в куб дурню.  Гур-гур-гурнув кухлютру. Ну, устругнув!  Ну-ну, русгунув брул, труйну луку пруш.  Жду  сну, ступнув в людську нужду. Уснувсь.    Круг бузнюв трую, утнув чубну дружбну.  Спухнув жмур, ху, чуй-шмурнюк чурунус.  Шкурнув щур в скучжу джур, шулюрнув в люрубюль.  Глупур шкульнув курву. Жмурнувсь слушнюк.    Дзусь, крутюк, Кузьмук угнув пручку руду люську в шум,   утруснув  трурль, струхнув сюрну буль-булюль.  Звур-урву удушкурюв, скулурнувсь в лунь. Усюм. Бульбурнув. Уплюг! Южур крутурубнув.  Усюрнув мутну музу, здмухнув худь,  в клуню шурнув.     Вщух.                *******************  Мене запитали на одному з фестивалів у Вінниці, чому в моїй «авангардності» так багато «противлення» класичним нормам верифікації?  Відповідь: Я би сказав навіть точніше, що у мене більше «приживлення» викривлень-дискурсів, ніж «противлення». Так я задивлений у різні трансгресивні  дискурси в  поезії, зокрема частенько використовую:  1) регулятивний дискурс виродження традиційних форм «свободи» думки у таємничі тіні «права»  виживання;  2) примітивний дискурс інверсії симуляції натурального відношення об’єктів у віртуальне отожнення аватарів;  3) імперативний дискурс знищення маніпулятивного мислення тими «хто» був «проти», тих, «хто» став «за»;  4) безальтернативний дискурс помежого зближення «глибини» буття до «бунту» життя;  5) акумулятивний дискурс метання внутрішньої «гостроти» інтуїції у зовнішньому параді «зірок»;  6) регеренативний дискурс переживання  «пандемій» відсторонення через  внутрішній «сміх» самовивільнення;  7)негативний дискурс руйнування багатшого «світу» з відчудженням  егоцентризму поета через байдужість до пересічного і потусторонність до біднішого;   8)репродуктивний дискурс самопоглинання  розпорошених «страхів» внутрішніх  істот на «уваги» за крихкими «акціями» добра для себе самого;  9) конспіративний дискурс нерозвинення «душі» і «негальмування» повені інстинктів в безодні «переляків» на гучних банкетах фобій-щастя;  10) спекулятивний дискурс оплати творчості та відшкодування за «дивакуватість»  виживання в «раю»;  11) сугестивний дискурс презирливості до будь-яких «досвідів», все самодуховне на халяву і  на дурняк;  12)рефлективний дискурс втрати  психічного «здоров’я» та розуміння «святості» матеріального, позитивного світу Інтернет-речей;  13) депресивний дискурс нюансів найбагатших «можливостей» до статків у великий кредит та на будь-який аванс;  14) лейтмотивний дискурс зацікавлень до «харизми»  медитативного оповідача в глобальній мережі;  15) паліативний дискурс самовичерпання в «аскезах» свого великого серця та пасивна любов до поетів-бомжів;  16)корелятивний дискурс «дачного» життя з полуничками і портативними смарт-вольностями та проханнями «грошей»;   17)турбоактивний дискурс запоїв заради «одкровення» і отримання «казкових творів» заради гонорарів;  18)шахрайський дискурс контр-аргументів про ощасливлене «самовиродження»  у текстах і екс-депресивне життя «без грошей» в реальності.       
   |