укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44155, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2010.08.08
Роздрукувати твір

Ігор Павлюк

* * *



Коли так уже тоскно стає,
Що й напитись не хочеш, –
Починається «жись»
В забазарений час наш пітний.
Але що ти, кобзарю,
«По-п’янє» оце напророчив,
Що повірили ми,
Як набожні бабуськи у сни?

Мало билися ми з ворогами
За волю і віру,
А чекали чудес,
Як чекають жінки немовлят?..
Але, врешті, політика –
Груба шагренева шкіра...
Україна ж –
Під кігтем лелеки земля.

З одноразових склянок
Тут хляють коньяк закарпатський
І на кавовій гущі гадають:
Сума чи тюрма...
Коли так уже тоскно –
Лежу попід цвітом акацій –
Мов мене вже нема.

І така порожнеча –
Найбільший тягар для поета.
І свята хуліганськість –
Остання розрада душі,
Яка любить, коли
Тітка смажить міщанські котлети,
Після спеки тяжкої
Ідуть зореносні дощі.

Крики гуна збирає в степу
Різкоокий нащадок
І незаймані вина
В гарячих долонях тремтять.
Помирають не всі:
Тільки ті, що просили пощади...
Тільки ті, що воскресли, –
Достойні життя.

Наче риба червона,
Ховається Сонце за гори,
Як ховалося тисячу років,
Мільйони назад...
І ростуть на могилах дерева –
Сумні й тонкокорі,
Які не уміють
Ні в який збиратися сад.

То ж і осінь впаде –
Як дитина небажана й бідна,
З того щастя лишивши
Хіба що оргазм і вино.

А дорога моя –
Безконечно амбітна й трембітна –
То в терновий вінок...
То в радянський веде гастроном.

2010
© Ігор Павлюк
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні