укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44157, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2013.06.11
Роздрукувати твір

Ігор Павлюк

СПОВІДАЛЬНЕ


Книгу свого Буття кожен сам написати повинен.
Аз – мов людство: спочатку язичник, тепер – до Христа.
І у долі моїй, як в мізку: ціле плетиво звивин.
А падіння мого глибина – висота.

І душа – то дитина, то старець у тисячу років,
Що дитина також... якщо жив так, як совість велить.
А молитва й поезія з неї зніматимуть вроки
І уроки беруть похвали і хули.

Все вже в долі було – чорна слава і біле прокляття,
В спину «дружні» ножі й «на удачу» високі свічки.
То ж мій шлях до зорі нагадає стеблину латаття –
Вертикально до вічно сумної ріки.

Інтернет, інтернат... віртуальні й реальні глибини.
Під плодами важкими, як доля, ламається віть.
Я печаль свою всю випив з болем до дна з горловини.
І тепер мені добре, бо збоку печаль, не в крові.

Біси крутять її в дикім танці дитячим азартом.
Я не їхній тепер.
І в мені тихе світло щемить.
Більш не гратиму, грішний, із долею в шахи і карти,
Більш не хочу сивуху у прірвах пекельних дудлить.

Сповідався я другові...
Друг мене зрадив підленько.
Сповідався священику, морю, вечірній зорі...
І світало в душі – наче Бога побачив чи неньку,
Наче блудного песика вдома зігрів.

Народився метелик мойого новенького щастя.
Сам навчиться літати.
Не можна йому помагать...

Книгу свого Буття відкриваю й закреслюю часто
І молюся тепер, де раніше кричав «Твою... мать!..»

2013
© Ігор Павлюк
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні