Олександр Некрот (Волинь), Добірка текстів Опции

[Некрот]

Народився 3 листопада 1974 року в місті Луцьку. За освітою філолог-україніст. Одинадцятий рік працюю у друкованих ЗМІ, нині - головний редактор обласної правової газети "Резонанс". Одружений. Проживаю на Волині в місті Ківерцях, що неподалік Луцька. Віршовані твори пишу з 1992-го. [Далі резюме відредаговано автором повідомлення 30.01.08] Видані збірки? Титули? Та яка різниця...
[Знову відредаговано 05.03.08] І разом з тим... Лауреат другої премії всеукраїнського фестивалю "Перлини сезону" в номінації "Розмовний жанр (гумор і сатира)". Володар спеціального призу Першого фестивалю поезії "Сінані-Фест-2007" (Ялта). Автор двох збірок сатиричної, гумористичної та іронічної поезії: "Юначий маразм" і "Вперед - на граблі!".

[Добавлено 8 августа 2008 г.] Приглашаю посетить мой блог Некрот.net. Это сайт не о литературе, но на нем тоже может найтись кое-что интересное.

[Добавлено 24 сентября 2008 г.] Приглашаю также на мои писательские сайты:
Сайт злого Некрота (українською мовою) (http://uaps.nekrot.net);
Сайт злого Некрота (на русском языке) (http://rups.nekrot.net).

[Додано 4 грудня 2008 г.] Пропоную також відвідати сайт:
Інтернет-видання "Резонанс. Волинь"


БАГАТІ НЕ ВИННІ
Будь-який грамотний скаже психолог:
„Ви особисто щасливі? Прекрасно!
Ні, не картайте себе, що навколо
Можна зустріти людей і нещасних!”
Теза іще одна схожа існує:
В тому, що жебрає хтось попідтинню
Чи тяжко паше і чорно бідує,
Ну абсолютно багаті не винні.

Жменьку „кидал” збагатила путяще
Прихватизація сертифікатна.
Маса заводів належить трудящим:
Акції мають! ...а зиску з них - катма.
Хто їх за безцінь в людей викупляє,
Ті лиш чомусь хазяї ефективні.
„Обраним” - власність, загал - хай гуляє!
Мусить так бути - багаті не винні.

В сейфах у владців й осіб, їм угодних,
Тьма опиняється коштів бюджетних.
Надра, ліси... всі багатства природні
Не для народу - для „перців” конкретних.
Енергетична, для прикладу, галузь -
Теж везунам надприбутки неспинні...
Все це сприяє збіднінню загалу?
Мабуть, нітрохи! Багаті не винні.

Хаває гідра корупції звично,
Слухає з нею борців з апетитом.
Зась хабарів не давати практично:
Бізнес маленький завів - слід платити!
Вічні побори й абсурдні податки -
Класу середнього вбивці глибинні...
Лиш би еліті все множити статки!
Так воно склалось - багаті не винні.

Ну а тим часом лежать мертво-п'яні
Вельми численні міста депресивні.
Скніють у них - не живуть городяни,
Змін до найгіршого жертви пасивні.
В селах - не краще, і звідти зникають
Люди трудящі, співочі й гостинні.
Від безнадії кудись утікають...
Доля така в них! Багаті не винні.

Те, що у нас „як сам хочеш, крутися”,
Для європейської добре спільноти.
Бо ж українці десятками тисяч
Пруть „за бугор” на найтяжчі роботи.
Скільки в неволю потрапило наших,
Цим збагативши структури злочинні!
Стоптаний цвіт - секс-рабині „Наташі”*...
Їхні проблеми! Багаті не винні.

Що? Проти декого прокуратура
Все ж кримінальні порушила справи?
Вредна в законників, бачте, натура!
І не кажіть про реальні підстави:
Справ не передано ж зовсім до суду -
З ними марудяться, ніби причинні...
Значить, і я вам торочити буду:
То не злочинці! Багаті не винні.

Наче індик, що зварився в окропі,
Бідний сам винен! А в чому - не знати:
Що народився у Східній Європі,
Геть переплутавши координати?
В тому, що карма дісталась хрінова?
В дорого душу продати невмінні?
Що ж до багатих - повторюю знову:
Їх ви не лайте! Багаті не винні.
2007

__________
*Тим, хто не знає, кажу: „Наташами” за кордоном називають усіх повій із країн пострадянського простору (авт.).

ПРО КОЗЛІВ І ЗЛУ ЛЮБОВ
Люди недарма говорять,
Що любов буває зла.
Вбивчий аргумент наводять,
Що полюбиш і козла.
Та любов до виду цього
Є таки не завжди злом.
Все залежить від простого:
Хто насправді є козлом.
Це, мабуть (нехай 'му пусто),
Той, хто стереже капусту.

Чоловік Наташки Костя
Капустинки лап та хап:
Майстром лісу в держлісгоспі
Цей працює справжній цап
І наліво ріже дуба
Та й породи інші - теж.
Маса санітарних рубок -
Діло, знаєте, святе.
Й інших способів до ката
Ліс безболісно списати.

Має інший труду вектор
Лільчин чоловік Іван.
Цей копитний - рибінспектор,
Береже він водний лан.
А не знаєте ви, звідки
В основному ятери?
Нищать рибу шляхом сітки
Власне рибінспектори.
В нерест ловлять теж... Жахливо?
Ну так їм - аби нажива!

Праця на казну держави -
Доля мужа Кет Петра.
Має справу з платежами -
Їх на митниці збира.
Можна нижче оцінити
Те, що ввозиться до нас,
Взяти значно менше мито -
Не збідніє держказна! -
А із власника товару
Баксів наскубти як дару.

І таких іще багато
В Україні є козлів,
Та про пастуха сказати
Також варто кілька слів.
Прокурор Дмитро в Ілони -
Капітан у морі прав.
Всіх порушників закону
Він тягти до суду б мав,
Але ж ні - стриже з них вовну
(Звісно, з одиниць умовних).

Жора, благовірний Люсі -
Ось любов реально зла!
Нуль капусти, в ЖЕКу слюсар,
І зарплата геть мала.
Не козел! І на Майдані:
„Не козли ми!” - він кричав.
А чи день такий настане,
Коли жити б він почав
Краще, ніж вівця остання, -
Дуж-же непросте питання...
2007

МОЙ ДОМ - ТЮРЬМА
Мой дом - тюрьма. А этажей в тюрьме четыре.
И мне хватает места здесь, как погляжу.
Когда-то жил я в семикомнатной квартире,
Теперь же в этом милом домике сижу.

Тюрьма с бассейном и спортзалом, с биллиардом,
И оружейная в ней есть, само собой.
Вот из экзотики тут шкура леопарда,
Слоновьей костью же забитый домик мой.

А во дворе тюрьмы, конечно, корт и садик.
И я уже о гараже ее молчу:
Заглянешь если ты туда, прикола ради,
Увидишь тачек - разъезжай-ка не хочу.

Могу сказать, что здесь меня неплохо кормят:
Икра лосося да фазаны на обед.
И "косарей" под сто - цена тюремной форме:
"Армани", "Ролекс"... всё ништяк, базара нет.

Еще здесь клевые культурные программы:
То на охоту, то в любой из кабаков.
А в них - отпадные шалавы, то есть дамы.
Прикинь, не надо даже трогать "петухов".

Ты спросишь, где такая зона и откуда:
Ведь это всё так непохоже на тюрьму?!
Дык слушай! Ющенко твердил: сидеть я буду!
Ну вот - сижу. Ведь лохи верили ему...*
2007

_________
*"Бандити сидітимуть у тюрмах!" - "Так! Ющенко!" - з рекламного ролика нинішнього Президента України 2004 року. - прим. авт.

Я ТЕБЕ КЛЕЇВ
Бульвари, проспекти, алеї -
Прогулянка довга, як мить.
Я клеїв тебе. Вміло клеїв
І чув: серце біло щемить.
Лице твоє усміхом гріло,
А погляд жарини пускав.
Від холоду пальці боліли,
Коли я тебе притискав.
Я клеїв - ти з радістю липла,
Твоя чарувала краса.
Бентегу будила у „піпла”
Віночком обвита коса.
І - леле! - хоч як перехожі
Зневірились в гаслах гучних,
З ласкавим „Весна переможе”
Надія верталась до них.
А ти й не збрехала, „бой-бабо”,
Слова зНАВЕСНІли оці:
За клеєння те з твого штабу
Я гривні поніс в гаманці
І їх обміняв на „зелені” -
Гадаю, тепер річ ясна,
Що в серці й найперше в кишені
Реально настала весна!
А вже цьогоріч, як на прощу,
Ходив я, всіх весен пацан,
І на опозиції Площу,
І на синьо-білий Майдан.
Бабло з коаліції сміло
Так само, як з Наших, я брав.
Та з них гонорар мав за діло,
А тих - трішки лиш „обікрав”!
Тож серцю на білому фоні
Я вірним крізь терни пройшов.
В нових перегонів сезоні
Тебе буду клеїти знов.
Алеї, проспекти, бульвари -
Та ще й максимальний масштаб,
Бо віриться, що гонораром
Не скривдить і нині твій штаб.
Виходить, і в жовтня на носі
Весна переможе, хи-хи.
Це дивно, одначе і досі
Косі твоїй вірять лохи.
І вірити кинуть нескоро:
Ти імідж купила - і край.
Авжеж, дехто каже - в офшорах
У тебе мільярдний розмай...
Липень 2007

ЧУДОВИЙ ЖЕНИХ
”Де ти, кохана? Озвись, моя доле!
Буду я твій весь і ти моя вся.
В шлюбі не був, слово честі, ніколи.
Вік - двадцять вісім, зріст - сто сімдесят.

Досить красивий, спортивна статура,
Звичок шкідливих ніяких нема.
Добрий. Порядний. Широка натура.
Вірші люблю (про любов зокрема).

В жінці душа головне, а не врода.
Я ж би кохану всім серцем зігрів!
В кого є діти - це НЕ перешкода.
Милі, єдині, чекаю листів!”

Ігор не став витирати сльозинку -
Нею зворушливий "месидж" зросив, -
Глянув потому на небо в клітинку
І на осіб, з ким трудився і жив:

Там женихів ціле кодло зібралось
Добрих, порядних, міцних, без ”ш/з”*
(Саме такими вони ”представлялись”
В шлюбних об’явах до різних газет)...

Й, тихо пославши проклін злій недолі,
Ще дописати в купон мусив він
Прикре ”Пишу з місць позбавлення волі”
І - ”N-ська зона, 10-ий загін”…
1999
___________

*Ш/з - в оголошеннях служби знайомств ”шкідливі звички”.

БЕЗ ВІРНОГО ДРУГА
"Стара" їй отпадний блузончик купила,
Шикарний відак притащив їй "папан"...
А дівчинці жодна приємність не мила:
Сумніша, сердешна, за сто Несміян.

В подушку солоно викрапує туга.
У клітці грудній, мов на полюсі, лід.
Нестерпно недобре без вірного друга
В 13 джульєтно-тинейджерських літ.

Спокійно, красуне! Не плач, синьоока!
Радій дискотекам, всміхайся весні.
Той хлопець - бо ж доля твоя не жорстока! -
Тебе не забув у чужій стороні.

Ти краща за всіх - тільки так він вважає.
Повір: прийде знову щаслива доба!
Все марно: втішань цих дівча не сприймає,
І в неї безкрая, як море, журба.

І крається болем нещасне серденько,
І фіфонька цідить "Капєц!" та "Ой, блін!":
Улюблений... любар тепер далеченько,
А інші - не вміють кохати, як він...
1999

ЗҐВАЛТОВАНЕ КОХАННЯ
Далеко - та ще й як! - від твого дому -
На міста протилежному кінці -
Тебе два дні тому о пів на сьому
Уздріли сексуальні молодці.

Схопили, затягли враз до підвалу,
Там роздягли в нерівній боротьбі
І довго та безжально ґвалтували.
О восьмій аж попались... на тобі.

Зазнала ти наруги й переляку!
Мене ж ця звістка вбила наповал.
Скажи ж мені, молю: які чортяки
Тебе тоді попхали в той квартал?

Ти мала бути ТАМ о пів на сьому?!
Я з шостої тебе у центрі ждав!
Стирчав з букетом поблизу «бімбому»,
Як дурень, нервувався і страждав!

Так смерть коханню разом із квітками!
Ну, потерпіла, ти й... людина! Ну й...
Любись же відтепер з ґвалтівниками!
Мені вже більше не телефонуй!
1995

БЕНКЕТ ПІД ЧАС...
Де ж, цікаво, знущанням межа?
Чи спільнота людська дурнувата?
Ну хіба ж нерозважність чужа
Може приводом бути для свята?
То це слід необачних вдягти
З не дворянською ледь пишнотою?
То це треба вітання верзти,
Мовби з радістю казна-якою?
То це треба в ляльки і стрічки
Повбирати шикарні машини
І кататися в «тачках» стрімких,
Не шкодуючи навіть бензину?
То це треба із сорок світлин,
Мо’, й касету ще відеофільму,
Щоб лишити комедії плин
Назавжди перед яснії ”більма”?
То це треба зо триста гостей
В ресторані або халабуді
Напоїти до стану свиней -
Щасно, бач, жертвам помилки буде?!
То це треба бухати три дні,
Ще й безглузді варнякать промови,
Танцювати й горлати пісні,
Бо спіткнулися двоє раптово?!
Треба, треба! Весілля гуде,
І нікому ніякого діла,
Що нелюба за нелюба йде,
Що вона, на біду, «залетіла»...
1995

ПІСЛЯНОВОРІЧНЕ,
або «ЦІНИ ВПАЛИ»
Випав сніг Одарці на поріг -
Треба ж! - акурат у Новий рік.
Вкрилася земелька покривалом.
«Падав сніг... і ціни теж упали!» -
Голос раптом з «тєлєка» прорік.

А старій - питання нелегке:
Що за диво кажуть (ще й яке!)?
Ціни ж, навпаки, зросли синхронно
І на хліб, й на крупи, макарони...
Тьху ти, трясця: «стартовий пакет»!

Мовчки шуфлю бабця узяла,
Відкидає сніг - нервова, зла:
Впали ціни на пакет - це звістка,
Та якби ж онуків і невістку
Накормити цим вона могла!

Син Одарки розум сильний мав
І науку нашу розвивав.
Труд важкий - зарплата копійчана.
Мусив Ігор як заробітчанин
Їхати в Росію... і пропав.

А невістка - мерзнучи в ларку,
Плату геть отримує низьку.
Діти необхідного не мають,
А з Тетяни гроші вимагають
Повсякчас у школі й дитсадку...

Тиск в Одарки, голова болить,
І Тетяні болі допекли:
Органи застуджені довіку...
Ну, то подорожчають і ліки,
Бо недавно ПДВ ввели.

Так про найбідніших сіромах
Дбають посадовці у верхах.
Що їм наші злидні та хвороби?
Їм достатньо, щоб зростав добробут
У промовах, звітах, рапортах...

Ціни впали «круто» - геть не там,
Де б це щось дало простим тіткам.
Вірмо ж далі в новорічну казку,
Та облишмо віру в панську ласку -
Ніби влада жити дасть і нам.
Січень 2004

МОЇЙ МУЗI
Здрастуй, люба! Я це. Ну не плач!
Як Ти довго спала, моє ладо!
Музочко, благаю я: пробач
Бідного Твого поета зраду!

Пам’ятаєш ті дванадцять літ,
У які - і Кліо, й Хронос свідки -
Вірші з-під пера мого на світ
Все з’являлись - хоч і дуже рідко?

Не збагну, як статися могло,
Що посмів розстатись я з Тобою.
Ну куди ж натхнення утекло?
Чом пішла вся творчість за водою?

Версій кілька - є... але мені
Не до них, скотині й недотепі:
Я Тебе побачив у труні,
Що на ланцюгах висить у склепі.

Не причина смерті головне -
Від інсульту, ядухи чи спазму.
Вшанування пам’яті одне -
Випуском „Юначого маразму”.

Книзі цій я зовсім недарма
Другу назву дав як при прощанні -
„Прикольнувся”: „Твори в двох томах:
Перший том і певно, що останній”.

Раптом... в книги виходу момент
Знову віршів забродили вина,
Й від пера удару - враз ущент
Музи кришталева домовина.

Встала із труни не тінь, не клон -
ТИ, розумна, гарна, віршоспівна!
„Смерть” Твоя - лиш летаргійний сон,
Мабуть, як і в Мертвої Царівни.

Кепсько геть було на самоті?
І мене Твоя відсутність мучить!
Вірю: у земнім моїм житті,
Музо, більш ніщо нас не розлучить.

До дружини, мила, не ревнуй,
Хто дорожча з вас - не смій питати.
Пригорнись до мене, поцілуй,
І - до праці: рими добирати!
2007

[Вячеслав Рассыпаев]

Конечно, уровень куда выше Марты Садовской, но я могу дать максимум 37% голоса за открытие страницы. Вибачай, Сашо - я скерувався інтуїцією...

[Некрот]

Конечно, уровень куда выше Марты Садовской, но я могу дать максимум 37% голоса за открытие страницы. Вибачай, Сашо - я скерувався інтуїцією...

Хозяин-барин. Равно как А. в жюри . Благодарю за внимание и продолжаю ждать... нет, не своей участи, а всего лишь участи авторской страницы.

[Некрот]

Фу ты, да что за беда! Опять пана на букву А. вспомнил! Ему всё равно икаться не будет, а на меня еще редколлегия за него обидится и вообще засудит к аллаху. Хотя что это я говорю: здесь же всё объективно.

[Кротенко]

Коротенько в декількох словах суб"єктивне враження про твори Олександра Некрота:

По-перше, якщо запропоновані твори є гумором, то одна із найголовніших складових гумору у своїй основі передбачає наявність "сестри туланту" - стислість. У даному випадку потрібно запастись неабияким терпінням, аби дочитувати поетичні твори автора до кінця.
По-друге, гумор передбачає вміння автора бачити те, чого не бачать пересічні люди і подавати думки під новими кутами зору.
По-третє, автор-гуморист за класичними законами жанру повинен сказати щось нове і в оригінальній формі, а не таке, що вже багато разів було пережованим і перемусоленим у газетах.
По-четверте, гумористичний жанр, при зовнішній простоті, насправді є дуже складним. Обов"язковою складовою у гумористичних творах має бути "клапан" для психологічного виходу закладеного негативу. Якщо такого "клапану" у творах не має, як у творах Олександра, такі твори несуть у собі дуже небезпечний психологічний заряд негативу на рівні підсвідомості, небезпечний у першу чергу для самого автора, який займається писаниною подібних творів і вникає в них дещо глибше, ніж пересічні читачі.

У даному випадку опубліковані твори автора, на мою думку, є не більше ніж заримованою публіцистикою, і поезії, як такої, там дуже мало.

Резюме - на даний момент я проти відкриття персональної авторської сторінки Олександра Некрота.

Але процес творчості у цілому передбачає з часом творчий ріст автора.
На той випадок, якщо у автора не зникне бажання працювати і рости над собою у творчому сенсі, якщо автор у подальшому захоче дещо вийти за межі рівня своєї поетичної збірки "Юначий маразм" (назва авторської збірки), а також якщо у подальшому у Олександра не зникне бажання мати персональну авторську сторінку на ресурсі "ПтаАПУ", пропоную автору звернутися до редколегії зі своїми іншими, більш досконалими творами, орієнтовно через рік.

[Некрот]

По-перше, якщо "сестрою" таланту є стислість, то я не знаю, ким йому буде повнота розкриття теми. Але мій талант таку родичку має. Якщо навіть це той випадок, коли "в семье не без урода" - родичів, на жаль, не вибирають. Однак, при всій повазі до пана Миколи Кротенка, я не вважаю, що тут присутній недолік.
По-друге, невже в моїх творах зовсім, ну зовсім-зовсім немає нових кутів зору? Ну, знаєте, це відкриття претендує на якусь премію. Вибачте, не ображайтеся за іронію, ради Бога.
По-третє, якби мова йшла про авторську сторінку ЖУРНАЛІСТА - туди справді стовідсотково не можна подавати багато разів пережованого і перемусоленого в газетах. А ЛІТЕРАТУРНІ твори, я чомусь так гадав, усе-таки мають якусь вартість, котра від пережовування в ЗМІ не залежить...
І тільки щодо четвертого не беруся судити, має рацію пан Микола Кротенко чи ні.
Але якщо має - то ВЖЕ ЦЕ є достатньо вагомим приводом відмовити Олександрові Некроту у відкритті персональної авторської сторінки. Я цілком і повністю визнаю за редколегією ресурсу право вберегти інтернет-видання від надмірного негативу. І це вже без іронії.
Ось тільки не зрозумів: сприймати викладене керівником проекту дійсно як остаточний "вирок" чи дійсно як його суб'єктивне враження. Якщо це "аллес капут" - дякую за увагу (більше нічого не казатиму, щоб не було використано проти мене ). Якщо ж від думки інших членів редколегії ще може щось змінитися, - чекаю їхнього та остаточного рішень.
З повагою
Ім'ярек

[Некрот]

Я цілком і повністю визнаю за редколегією ресурсу право вберегти інтернет-видання від надмірного негативу. І це вже без іронії.

А з іншого боку - чи не повинна література максимально об'єктивно відображати навколишню дійсність? Мабуть, повинна. А чи в реальному житті є "клапани" для психологічного виходу закладеного негативу, про який пише мій шановний Критик? Безумовно! Пляшка горілки. Скандал у тролейбусі. Скандал із сусідами чи, ще гірше, рідними людьми. Квиток до Португалії, Італії, Польщі чи Росії на ударні будови капіталізму, "боротьбу з урожаєм" або "тимурівську роботу" із психічно хворими чи просто жовчними людьми похилого віку.
Що ще?
А ці "клапани" можна вважати такими, що виконують "клапанну" функцію без фізичної і/або моральної шкоди для індивідууму/ів?
Ну то про який "клапан" для виходу негативу в літературному творі, який адекватно (!) відображає нашу ненормальну дійсність, можна говорити?

[C.M.]

У мене запитання до Олександра. Для чого ви пишете вірші? Що Вас спонукає до цього. Чому запитую? Все, що ми робимо в житті є або відлунням чужих думок, або причиною нашого власного творення світу.
У першому випадку мова йде тільки про кривизну дзеркала ( інтелект, розум, життєвий досвід), в другому - про потугу духу, серця, душі. Ви де, Олександре? Є ще третє, але то примарний (неживий, фальшивий, награний і т.п.) світ наслідування чужих форм псевдотворчого існування для задоволення свого власного "Я". пам'ятаєте казкове...підеш направо... одним словом, почитайте себе під цим кутом зору. Може дискусія про сторінку відпаде сама по собі. Бо зустріч із самим собою завжди дає безкомпромісну відповідь на будь-яке запитання...звичайно, якщо совість ще не вмерла, або її хтось не ампутував без відома власника в процесі проникнення останнього на олімп соціуму. Тоді вже все. Допогти може тільки перезавантаження...

[Некрот]

У мене запитання до Олександра. Для чого ви пишете вірші? Що Вас спонукає до цього. Чому запитую? Все, що ми робимо в житті є або відлунням чужих думок, або причиною нашого власного творення світу.
У першому випадку мова йде тільки про кривизну дзеркала ( інтелект, розум, життєвий досвід), в другому - про потугу духу, серця, душі. Ви де, Олександре? Є ще третє, але то примарний (неживий, фальшивий, награний і т.п.) світ наслідування чужих форм псевдотворчого існування для задоволення свого власного "Я". пам'ятаєте казкове...підеш направо... одним словом, почитайте себе під цим кутом зору. Може дискусія про сторінку відпаде сама по собі.

Колись у сиву давнину - 80-ті роки минулого століття - в московській "Литературной газете" на останній сторінці, в гумористично-сатиричній рубриці, було опубліковано віршовану казку. Про те, як одним королівством правив потворний король, котрий мав красуню-дружину королеву. Цей король звелів знищити всі дзеркала в королівстві, оскільки не міг бачити свого відображення. Красуня-королева гірко плакала, але...
Та одного дня до палацу прийшов невідомий і пообіцяв королю зробити таке дзеркало, яке припаде йому до вподоби. Вигнув принесене із собою люстро в декількох місцях. Наступного ранку король заглянув туди - і побачив дивовижного красеня!
А останній куплет тієї віршованої казочки я запам'ятав:
Но взглянула королева -
Вскрикнула и обомлела:
На нее смотрел из зеркала урод.
И король сказал спесиво:
"До чего ж вы некрасивы!" -
И, не тратя время, подал на развод.
А тепер, шановний С.М., "мораль сей басни". Наше життя - це той король-потвора. А моя творчість - це те не криве - ПРЯМЕ дзеркало, яке повинне підкреслювати всю його потворність.

УВАГА, УВАГА! Доповнення до повідомлення - 14 січня 2008 року
Дискусія про сторінку відновлюється. За що я дуже вдячний шановному Керівникові проекту Миколі Олексійовичу. Так що тепер уже Ви, дорогий пане С.М., можете почитати мої твори під новим для себе кутом зору (як вельми своєрідну і, можливо, не вельми смішну, але все-таки іронічну й сатиричну ПОЕЗІЮ) і чітко висловитися: ви проти відкриття моєї сторінки чи, може, таки змилосердитеся .

Сообщение отредактировал Некрот - 14.1.2008, 18:40

[Некрот]

Сообщение от 5.10.07 более не актуально.
Пожалуйста, смотрите ниже (далее).

Сообщение отредактировал Некрот - 14.1.2008, 18:44

[Некрот]

Всем здравствуйте! С праздниками!

Вот он я - опять здесь. Я много думал-передумал... Сообщение г-на С.М., честно говоря, неожиданно оказалось для меня сильнейшим ударом. Обухом по душе.
Я упал. Да так, что по Форуму эхо понеслось...
Но потом я встал, отряхнулся и пошел дальше. Процесс Творчества тоже пошел - своим чередом. И если остальные члены Редколлегии напишут о моих произведениях еще много всяческих слов - похуже С.М.-овских, - выдержу. Может, то был и не удар, а укол. Причем прививка.
Всем обещаю впредь не выплескивать эмоций куда не надо. На самом деле я уважаю и Андрея Стебелева, с которым месяца три назад поцапался, и Славика Рассыпаева, несмотря ни на какие 37% "за", значащие, по сути, однозначное "против", и С.М.-а (не поверите!) - тоже. Да и некоторые основания ИМЕННО ТАК воспринять мои стихи и ВОТ ТАК отреагировать, по-видимому, были...

Добавлю-ка я еще немного своих произведений в эту тему. В частности, г-н Кротенко делал замечание насчет слишком большой длины моих текстов - извольте кое-что покороче, пожалуйста.

Высказывайтесь, очень всех прошу. Заранее спасибо. Даже если не наберется кворума для открытия страницы. Свои амбиции я уж засунул далеко-далёко - так что думайте, достопочтенные члены Редколлегии, только (или прежде всего) об интересах проекта ПиАПУ! Впрочем, мне ли вас учить?

...А СТАТЬЯ ПОТЕРЯЕТСЯ
Может, жизнь и веселой была,
Коммунизма светлейшие дали...
Но в Союзе, империи зла,
Ни за что за решетку сажали.

Метод действовал, брякну вам я,
Ржачный, если тебя не коснется:
"БЫЛ БЫ лишь ЧЕЛОВЕК, А СТАТЬЯ
Для него без напряга НАЙДЕТСЯ".

А теперь - самым крупным ворам
Жизнь лафа: прокуроров построят.
И плевать, если вдруг опера
Их реально с поличным накроют -

Упомянутой фразе пришло
На замену звучащее крут-то:
"БЫЛО лишь БЫ БОЛЬШОЕ БАБЛО,
А СТАТЬЯ ПОТЕРЯЕТСЯ будто"...
2007

СОНЕТ ПРО ПРАВОСУДДЯ
Я знаю (це не міф дурний, не казка):
Міністри, депутати, „пахани”
Перед законом рівні! На чини
Не дивиться Феміда, бо - пов’язка.

Не „проканає” будь-яка „отмазка”,
Якщо вже є склад злочину й вини.
Накрав, набрався мзди - в суді тони!
На адвоката ждатиме поразка!

Та міфотворці, втім, не мають звички,
Щоб правосуддя зображалось так,
Немов у вухах є якісь затички.

Тож декого із нас дарма дивує
За ґратами бандитів явний брак:
Суд шелест їхніх баксів добре чує!
2007

* * *
Два роки Революцiї, Майдану...
А овочі знов змінюють личини:
Торік оранжевіли баклажани,
Зате тепер синіють апельсини!
Листопад 2006

* * *
Три роки вже перевороту скоро...
Пани, "б'ючись", "рішають то да ето",
Хамелеони - наче світлофори,
А в сім'ях мужиків тріщать бюджети.
Жовтень 2007

КРАПЛІ ПО СТІНАХ
Малюю позбавлення волі місця
В уяві частіше дедалі.
І всенька увага моя без кінця -
Одній чудернацькій деталі.

Ні хмарки, й погода вже тиждень така -
А котяться краплі з покрівель.
Геть точно, як сльози по ніжних щоках,
Стікають по стінах будівель.

Отак за біґ-босами плаче тюрма
І думає: де ж ті бандити?
Чому ж бо хрещених батьків тут нема,
Що Ющенко мав посадити?

В'язниці, заждіть! Леді Ю на TV
Дає обіцянки чудові:
І судді грядуть, й прокурори нові,
Здимлять в небуття кишенькові...*

Не вірите, тюрми? Та що ви - невже
Ваш висновок, вироку рівний:
"Хто вірує в Господа Бога - блажен,
Хто вірить у Юлю - наївний"?

В "майданівців" логіка, певно, своя:
Якщо безпощадно здолати
Всю мафію, клани злочинні - то як
Це потім щораз обіцяти?!

Своє буде кожному й далі таки:
Загалу - "добробут" у цінах,
Комусь - яхти, вілли та грошей мішки,
А тюрмам - ті краплі по стінах.
2007
_______
*Таке прозвучало зокрема в "Подробицях тижня" на "Інтері" 11 листопада.

ПОРІВНЯНО ЧЕСНИЙ
Взяв чуже один добродій,
А його за труд
Опери знайшли, схопили -
І пішов під суд.
«Ви вночі, - суддя питає, -
Вкрали? Чи за дня?»
Глянув злодій іронічно
На «тупого пня»:
«Ну й питання задаєте -
Чисто як на сміх!
Хто я, депутат, щоб красти
Вдень успішно міг?»
1996

ЩАСЛИВИЙ СУПЕРНИК
Ти свій хрест несеш по тротуару.
Жінка щось кричить, як завжди, зла.
Ось на тебе, мамочці до пари,
Завищала впісяна мала.
Весь ти, все єство - лиш біль і мука.
В чім тут справа, щось я не усік?
Це ж мені судилася розлука,
Ти ж тепер з коханою навік!
Певно, жінка назви «стерва» гідна:
Вдень роботу без кінця дає,
В ліжку - навпаки, немов фригідна,
А «наліво» спробуй - точно вб’є.
Тісно в курені однокімнатнім,
Грошей ні на що не вистача -
Ти в боргу назавжди неоплатнім
Перед кожним, хто лиш позича...
Господу я шлю хвалу ясную,
Глянувши в баньки твої сумні.
Бив тебе, жаль, мало через тую...
Жаль з нас двох комусь, та не мені.
На твоєї воленьки могилу
Свіжі квіти подумки кладу.
Дякую, що вкрав у мене милу!
Тішся, що здобув... таку біду!
1995

ЗА ОСТАННЬОЮ ПАРТОЮ
(із циклу "Живуть студенти весело")
Хмари знов оплакують всіх нас -
Бідолах, які сидять на парах.
В лектора глухий і тихий глас,
Та і сам він, ніби чорна хмара...
Дощ і сіра мряка за вікном.
Тут - нудьга, що глушить крик одчаю!
Я б утік, наприклад, у кіно,
Але зась: Масницький відмічає...
Порятує лиш дзвінок мене.
О, які таки перерви класні!
Взнав я тут, на лекції, одне:
Зачіски в усіх дівчат прекрасні!
1994

P.S. Ще раз усім спасибі наперед.
Олександр/Александр ("Облигация или Аблигация?" )

[C.M.]

Олександре, ви так і не відповіли на моє запитання для чого пишете вірші. Натомість, впали в якийсь дивний стан, викликаний очевидно зустріччю із самим собою після моєї поради. Хочу вам зауважити, що я не збирався вас "вдаряти", як то ви відмітили у новому зверненні до теми. Як відомо, все залежить від того як ми сприймаємо подію, а не від того, яка подія. Отож, що до ваших нових творів, то вони мають все ті ж ознаки періоду росту вас як поета, як і попередні твори. Коли Микола Кротенко писав вам про те, що треба ще попрацювати перш ніж відкривати сторінку, він висловив загальну думку редколегії сайту і мою в тому числі. Це не означає, що редколегія сайту до вас особисто якось там погано ставиться. Просто ваша поетична робота, виходячи з критеріїв, прийнятих на сайті не є такою, щоб можна було відкрити сторінку. Ось тому, прагнучи вам допомогти, я вас і запитав: Для чого ви віршуєте? Відповідь на це питання для вас є важливою ланкою у процесі вдосконалення механізму вашого поетичного творення. Насправді все залежить від мотивації. Коли людина хоче слави і використовує для цього той чи інший вид людської діяльності (співає, займається політикою, пише вірші, балотується в президенти і т.д. і т.п.) то для неї сама діяльність не має ніякого значення. Із того всього з'являються псевдо політики, псевдо співаки, псевдо президенти і т.д. А отже, з такою мотивацією політики неправильно керують країною (наша приклад), співаки співають пісні, які не є піснями, президенти не дбають про власний народ, поети просто римують слова, які не чіпають жодного, навіть дуже чутливого серця. Все в житті визначається нашими справжніми глибинними бажаннями, які більшість людей не усвідомлює, а отже займається чимось НЕСВІДОМО. Вам потрібно розібратися з цим питанням у собі, бо ви ризикуєте відкривати сторінку на цьому сайті аж до пенсії, хоча це не принципово. Принциповим є технологія вашого поетичного творення в основі якої лежить мотив, який вас до цього спонукає. Бажаю успіху у пізнанні самого себе. Це значно важливіша річ, ніж відкривати сторінки на сайтах.

[Некрот]

Олександре, ви так і не відповіли на моє запитання для чого пишете вірші. Натомість, впали в якийсь дивний стан, викликаний очевидно зустріччю із самим собою після моєї поради. Хочу вам зауважити, що я не збирався вас "вдаряти", як то ви відмітили у новому зверненні до теми. Як відомо, все залежить від того як ми сприймаємо подію, а не від того, яка подія.

Не можу не погодитися з Вами. То був справді дивний стан. Звідки він? Та просто ТАКОГО я від члена Редколегії ПтАПУ не очікував... Чого "ТАКОГО"? Давайте не будемо заглиблюватися в ЦЕ...

Коли Микола Кротенко писав вам про те, що треба ще попрацювати перш ніж відкривати сторінку, він висловив загальну думку редколегії сайту і мою в тому числі. Це не означає, що редколегія сайту до вас особисто якось там погано ставиться. Просто ваша поетична робота, виходячи з критеріїв, прийнятих на сайті не є такою, щоб можна було відкрити сторінку.

Даруйте, Микола Кротенко не написав, що це загальна думка редколегії. Волію почути це від самого Миколи Олексійовича. Доки не почув, хай тема буде відкритою, коли на те ласка Керівника проекту.

Коли людина хоче слави і використовує для цього той чи інший вид людської діяльності (співає, займається політикою, пише вірші, балотується в президенти і т.д. і т.п.) то для неї сама діяльність не має ніякого значення. Із того всього з'являються псевдо політики, псевдо співаки, псевдо президенти і т.д. А отже, з такою мотивацією політики неправильно керують країною (наша приклад), співаки співають пісні, які не є піснями, президенти не дбають про власний народ, поети просто римують слова, які не чіпають жодного, навіть дуже чутливого серця. Все в житті визначається нашими справжніми глибинними бажаннями, які більшість людей не усвідомлює, а отже займається чимось НЕСВІДОМО. Вам потрібно розібратися з цим питанням у собі, бо ви ризикуєте відкривати сторінку на цьому сайті аж до пенсії, хоча це не принципово. Принциповим є технологія вашого поетичного творення в основі якої лежить мотив, який вас до цього спонукає. Бажаю успіху у пізнанні самого себе. Це значно важливіша річ, ніж відкривати сторінки на сайтах.

Спасибі за роз'яснення. Смію запевнити, що мною рухає все ж таки зовсім не бажання слави. Точніше, воно може бути в мені присутнє десь на НЕСВІДОМОМУ рівні, але не є визначальним.
А щодо Вас я переконуюсь у тому, що Ви просто не розумієте моєї творчості. Звісно, це моя особиста думка. Можливо, Вами рухає благородне спонукання направити паршиву вівцю на путь істинну - в кошару графоманів (бажано - колишніх графоманів, щоб не марнувала більше вівця часу на, з Вашої дзвіниці, псевдотворчість)...

Скажуть щось іще інші члени Редколегії чи ні? (Як ні - то ні, маєте право мовчати, вельмишановні...)

[Олександр Різник]

Олександре! З усього наданого Вами я би відзначив лише один катрен:
Два роки Революцiї, Майдану...
А овочі знов змінюють личини:
Торік оранжевіли баклажани,
Зате тепер синіють апельсини!
Цікава фабульна задумка і в "Краплях по стінах". Але решта, даруйте - звичайний набір загальновідомих гасел, декларацій і сяк-так заримовано-заритмованих переповідок.
Раджу Вам щиросердно: прислухайтеся до мудрих слів Сергія Мороза про справжнє і несправжнє в житті й поезії і безсторонньо перегляньте власну творчість!
Щиро Ваш, ОР

[Некрот]

Олександре! З усього наданого Вами я би відзначив лише один катрен:
Два роки Революцiї, Майдану...
А овочі знов змінюють личини:
Торік оранжевіли баклажани,
Зате тепер синіють апельсини!
Цікава фабульна задумка і в "Краплях по стінах". Але решта, даруйте - звичайний набір загальновідомих гасел, декларацій і сяк-так заримовано-заритмованих переповідок.
Раджу Вам щиросердно: прислухайтеся до мудрих слів Сергія Мороза про справжнє і несправжнє в житті й поезії і безсторонньо перегляньте власну творчість!
Щиро Ваш, ОР

Спасибі. Щиро Ваш, ОН
(Єдиний спосіб перемогти в суперечці - уникнути її... )

[C.M.]

Спасибі за роз'яснення. Смію запевнити, що мною рухає все ж таки зовсім не бажання слави. Точніше, воно може бути в мені присутнє десь на НЕСВІДОМОМУ рівні, але не є визначальним.
А щодо Вас я переконуюсь у тому, що Ви просто не розумієте моєї творчості. Звісно, це моя особиста думка. Можливо, Вами рухає благородне спонукання направити паршиву вівцю на путь істинну - в кошару графоманів (бажано - колишніх графоманів, щоб не марнувала більше вівця часу на, з Вашої дзвіниці, псевдотворчість)...

Олександе в тому-то і справа, що на НЕСВІДОМОМУ рівні, бо якби ви усвідомлювали мотив (навіть мотив бажання слави) ваші вірші були б зовсім іншими. Із усього , сказаного вами, роблю висновок, що ви НЕ ЗНАЄТЕ свого істинного мотиву віршування. Це кепсько, бо немає теми для розмови.
Що ж до розуміння чи не розуміння вашої творчості, то це питання суб'єктивне, але мною творчість будь-якого поета сприймається, як жива чи мертва. Чому саме так не має значення, але ваша поезія мертва, на жаль. І цей її стан іде від вашого мотиву. Зробити її живою - то ваше завдання. Ви його зможете подолати, коли зрозумієте для чого ви римуєте. Що ж до кошари графоманів, то ви в ній якраз і перебуваєте, а я намагаюся вас вивести на зелені луги справжньої живої поезії. Даруйте.

[Некрот]

Олександе в тому-то і справа, що на НЕСВІДОМОМУ рівні, бо якби ви усвідомлювали мотив (навіть мотив бажання слави) ваші вірші були б зовсім іншими. Із усього , сказаного вами, роблю висновок, що ви НЕ ЗНАЄТЕ свого істинного мотиву віршування. Це кепсько, бо немає теми для розмови.

От і припинімо говорити про мої мотиви. Хоч би як вони Вас цікавили. Вибачте, не сприйміть як зневагу: просто не знаю (!), що Вам ще сказати з цього приводу. Зробили висновок - лишайтеся з ним (поки що принаймні).

Чому саме так не має значення, але ваша поезія мертва, на жаль. І цей її стан іде від вашого мотиву. Зробити її живою - то ваше завдання. Ви його зможете подолати, коли зрозумієте для чого ви римуєте. Що ж до кошари графоманів, то ви в ній якраз і перебуваєте, а я намагаюся вас вивести на зелені луги справжньої живої поезії. Даруйте.

Щире спасибі за такі чудові намагання.
І Ви даруйте, якщо сказав щось не так.

[Некрот]

...ви ризикуєте відкривати сторінку на цьому сайті аж до пенсії, хоча це не принципово. Бажаю успіху у пізнанні самого себе. Це значно важливіша річ, ніж відкривати сторінки на сайтах.

Ні, шановний пане Сергію і шановні всі, хто це читає. До пенсії в зачинені двері я не стукатиму. Або в моїй творчій манері ПРИРОДНИМ ШЛЯХОМ (по-російськи ЕСТЕСТВЕННЫМ ПУТЕМ) відбудуться зміни, після яких доробок Олександра Некрота впишеться в концепцію ПтАПУ - "інтернет-ресурсу для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні" (!!!). Або цього не станеться, й Некротова поезія так і залишиться "мертвою" та "несправжньою" (для когось). За останнього варіанту урочисто обіцяю більше не турбувати високоповажну Редколегію.
На щастя,
1) МЕРТВЕ та НЕСПРАВЖНЄ за оцінкою тих, хто відчуває потребу у власному духовному вдосконаленні й усі римовані тексти розглядає з цієї позиції (причому у вільний час, якого завжди мало),
І ГРАФОМАНСЬКЕ за критеріями оцінки професіональної літературної критики та за канонами філології -
аж ніяк НЕ ОДНЕ Й ТЕ САМЕ. Якщо хтось цього так ніколи й не збагне - це не моя проблема. І не проблема взагалі. Стовідсоткового визнання з боку всіх, хто десь читав щось із твого творчого доробку, добиватися марно й безглуздо;
2) ще й крім пізнання себе, в житті творчої людини існує дуже багато важливіших речей, ніж відкривати сторінки на сайтах.
Так що й остаточний офіційний вердикт щодо не/відкриття сторінки перестав відігравати для мене аж дуже важливу роль. Але якщо можна не закривати тему, і ще з'являться якісь відповіді-відгуки - буду радий.

[C.M.]

Ні, шановний пане Сергію і шановні всі, хто це читає. До пенсії в зачинені двері я не стукатиму. Або в моїй творчій манері ПРИРОДНИМ ШЛЯХОМ (по-російськи ЕСТЕСТВЕННЫМ ПУТЕМ) відбудуться зміни, після яких доробок Олександра Некрота впишеться в концепцію ПтАПУ - "інтернет-ресурсу для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні" (!!!). Або цього не станеться, й Некротова поезія так і залишиться "мертвою" та "несправжньою" (для когось). За останнього варіанту урочисто обіцяю більше не турбувати високоповажну Редколегію.
На щастя,
1) МЕРТВЕ та НЕСПРАВЖНЄ за оцінкою тих, хто відчуває потребу у власному духовному вдосконаленні й усі римовані тексти розглядає з цієї позиції (причому у вільний час, якого завжди мало),
І ГРАФОМАНСЬКЕ за критеріями оцінки професіональної літературної критики та за канонами філології -
аж ніяк НЕ ОДНЕ Й ТЕ САМЕ. Якщо хтось цього так ніколи й не збагне - це не моя проблема. І не проблема взагалі. Стовідсоткового визнання з боку всіх, хто десь читав щось із твого творчого доробку, добиватися марно й безглуздо;
2) ще й крім пізнання себе, в житті творчої людини існує дуже багато важливіших речей, ніж відкривати сторінки на сайтах.
Так що й остаточний офіційний вердикт щодо не/відкриття сторінки перестав відігравати для мене аж дуже важливу роль. Але якщо можна не закривати тему, і ще з'являться якісь відповіді-відгуки - буду радий.

Радий за вас, Олександре. Відчувається, що ви впіймали таки якогось пегаса. Головне тепер не вломити шию, коли разом з ним поскачете на олімп живої поезії. Бажаю успішних перегонів.

[Некрот]

Радий за вас, Олександре. Відчувається, що ви впіймали таки якогось пегаса. Головне тепер не вломити шию, коли разом з ним поскачете на олімп живої поезії. Бажаю успішних перегонів.

Дякую, дякую.

І, ПРИНАГІДНО, - ДЕЯКІ ДУМКИ ВГОЛОС
Цікаво, чим я струни Сергія Мороза "зачепив", що в нас такий жвавий діалог виходить?

А ще цікавіше - чому дехто з інших членів Редколегії так нічого й не говорить ні з приводу представлених тут творів, ні навіть одним словом "за" чи "проти" відкриття сторінки.
Я розумію, що шанси мої на позитивне рішення Редколегії - мізерні, але ж і відмови досі немає...
Втім, на відміну від деяких інших АВТОРІВ, я нікуди не поспішаю. Коли дізнаюся рішення, тоді й дізнаюся.