Вечеряю. Роблю з окрайця грінку.
П’ю чай. Горілка випита — нема.
Зима — немов простоволоса жінка,
мов жінка без косметики — зима.

Грудневі дні похмурі і короткі —
не встигнеш пообідати. Не встиг.
Іконою — екран телекоробки
в людських оселях. Але я не з тих.

Без телевізора, без жінки, без
жалю сиджу. Я сам собі, мов ліга.
А жінка та, немов зима без снігу.
А жінка та, немов душі протез.