Йосип Струцюк*** Прив’язали Галю до сосни косами.
Народна пісня.
В тому березні навіть сни
наполовину голі.
Прив’язав себе до сосни
замість отої Галі,
наносивши перед тим
оберемків з чотири хмизу.
Галю,
ти мені прости,
якщо можеш
ізверху донизу.
Не лінуйтеся, козаки!
Хоч кресало з Ікви – не з Дону.
Я з чиєїсь легкої руки
до небес піднімуся з димом,
а відтак на Чумацький Шлях
розтрушу і розвію попіл.
Того б, певне, не замишляв
навіть Чингізхан в Європі.
Ні на щастя, ні на біду
не відригнуся нікому,
а тим попелом упаду
під копита космічним коням,
під коріння до яворів
упаду й під – насіння вересу.
Як ви бачите – я згорів,
та не зовсім у тому березні.
Пересунув Чумацький Шлях
трохи вліво, трохи незвично.
Того, звісно, й не замишляв
навіть Той, Хто формує вічність.
|
2007 © Йосип Струцюк |
