Тривожний час

І з вирію повертається сонце,
коли птах торкає крилами море.
І вихор ворушить печаль.

Проростає листя омани
на тривожній поверхні каменю.
І білий цвіт опадає в час.

Безбережного спокою іній
ледь вкриває пісок прозріння.
І туман покидає форму,
щоб стати німим.

Біле слово чистить пера
у ранковому світлі зими.
Засинає на березі море.
Білий птах у вирій летить.