Александр КозинецТобі вищеРозкидаєш вбрання по чужих темно-сірих кутках І, неначе вдова, знов голосиш про листя і осінь. Окуляри прикольні, захищають надійно, однак Окуляри чужі, так як ти – запозичена – зовсім. Не своя, не така, не ребро. Запікає палітра малюнки. Ти не чуєш тепер. Знов агов? Ти не хочеш несправжніх стосунків. Ще не час або вже не формат. І на сукнях твоїх витанцьовують миші. Феромони з вином розмішали п’янкий аромат. Третій поверх... його... А тобі?.. Тобі – вище!..
|
2008 © Александр Козинец |