СеРж Ко***Коли зойкнула тиша І птахом упала до ніг, Височінь просльозилась Дощем на отави і плечі. Краплі, наче секунди Поволі зривались зі стріх. “Добрий день, ну а, може... А, може, уже – Добрий вечір. ” Та різниці нема. Крізь відлуння старих молитов Шепотіли дерева Про всю тимчасовість земного, Хоч від серця по тілу Іще розливається кров, І за обрій веде Ще незаймана слідом дорога. Ще тобі не сказав я Того, що у серці зберіг, І всі зорі небес Не віддав тобі поки, до речі, Але вийду з отав І, ступивши уже на поріг, “Добрий день, - прошепочу, А, може, уже – Добрий вечір... ” |
2007 © СеРж Ко |