Сергей НегодаCамота моя дивиться Трою.Cамота моя дивиться Трою.
Вудить чудом радості світло.
Шестимір-примара, це прояв,
бо на дні, пілігрими вічно.
Біль насилу сховалася з ночі.
Хвилька мрії солоного серця
сокровенне хлюпне із денця
у причастя, а з ніжності Ольці
жилавіє прикрий полин.
Ми покинуті шляхом черленим,
ми шкодуємо втрату хвилинки,
щоб безсило блукати над кленом.
В небесах землі воля-жилочка:
«Будьте завжди тільки зі мною».
Занесло у вирій вже Трою,
бо несила померла без крил.
Настав час зневажати ковил,
найсильнішу любов, геть заблудлу.
Несуттєвих поразок табу
будить спрагу і тугу до суду.
В васильках я востаннє забуду
всіх, кого окрилив Гойя!
Входжу я у мертву петлю.
Вій затягнений в тугу без шуму.
Важко вірити в біль безглузду.
|
2008 © Сергей Негода |
