Опубликовано: 2008.06.03
Поэтический раздел: Гражданская лирика

Сергей Негода

Утоплю  в ярузі  волю  каламутну


Утоплю  в ярузі  волю  каламутну,
Слізник-подолянин згаяв ярість смутну.
Клен мій божевільний, – сокіл-рід здіймає.
Де ти, підійнятий, плечі свої маєш?
Громе-грім-перуне, ятаган-вергуне,
мене рід вітійний ранив в серце вдруге.
М’ясобійня пряна, обіцянка п’яна,
лиходійні в ярмах  задурманять   дарма.
Вітер в вишиванці − гойя! − отаманить.
Долю за копійку − волю обагрянить.
Клене мій квітчаний,  дубе мій жаданий,
На що цей срібляник, порошаний пряник?
Утоплю  в ярузі  волю  каламутну,
Слізник-подолянин згаяв ярість смутну.
2008
© Сергей Негода
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: http://poezia.org/ru/id/13724/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives