Вже червень перші трави косить, Кладе як хвилю під косу, І діаманти вранці носить — У жменьку зібрану росу. А пополудню, поміж листя, Як сонце сили набира, Черешень багряне намисто В вербові кошики збира. Коли ж бо сутінки духмяні Впадуть на втомлене село, Він пригоршню зірок рум’яних Сипне в колодязне відро. А потім піде між хатами — Ніч літню щастям засіва… Це коли дотик і зітхання Значно дорожчі, ніж слова.