Сергей НегодаХормейстер безсмертнихoто гоже й негоже вмерще
пробере одне до одного
бо мете помелом дебело
от воно вже шельмо холеро
розперезане горе з усього
ой моргне вогнем прометеєве
ой мелькне хвостом розбещене
посереблене поле едемне
з молоком йде й реве той телепень
що до тролей зве мене: «гей-бо»
вхопе мед ще й теплом простроме
ще й рожево змеле мережене
понесе веретено-скелетне
безперечно розверне черевом
все ж ловкенько догоне голос
все ж скромненько зведе мене в лоно
молоде не зморгне джерело
бо озерце сопе мов мертве
хоч все небо дозволе моментом
й помозоле гемонське деко
превелебне з перевеслом
зореносне побреше одненьке
переможе вогнем померхле
ще ж бо хльосне усе необмежене
щоб орел не зжер це зеренце
розперезане сонце велесне
розведе хмелем тепле серце
ой ой ой розведе скверне черево ¬¬
той то герб хрестом перечепле
бо Оверко не може без свого
що росте ще й регоче весело
коверкот в це «фе!» не пощезне
розгребе ще й розморе пекло
ще й едем онове небо
все одно перебоже всеземне
перевеслом полосне всевольне
розгребе перепере добренько
перед велетнем все безсмертне
перемне ще й все холерне
млосне гейзером перехлепче
солоденьке добреньке скромненьке
ще ж бо хльосне колос в чоло
помороче прострелене серце
дзень-дзелень
дзень-дзелень
дзень-дзелень
|
2008 © Сергей Негода |
