Василий КузанЩось між нами було... Щось між нами було...
Щось між нами було... Ні розмови, ні дії
Тільки відблиск вогню впав у тишу зіниць,
Тільки краплі хвилин, мов сполохані мрії,
Диким криком прощань полетіли з дзвінниць.
Із матерій тонких, манускриптів таємних
Щось межу перейшло й раптом зникло кудись,
Ніби вітер весни на вітрилах зелених,
Ніби погляд зорі, що згоріла колись.
Щось химерно – п’янке, щось до болю реальне:
Ейфорія сердець, унісонне тепло...
Едельвейс почуттів, що на скалах не в’яне
І співає весні: „Щось між нами було.”
Щось між нами було, та втекло від означень,
Потекло в глибину, проповзло поміж слів...
Лиш у храмі грудей хтось окриленно плаче,
Тінь неясних тривог крає лінію брів.
|
2008
Довге © Василий Кузан |
