Юлия Бережко-КаминскаяНОШАД.Свінцову Ти стояв, а за тобою – Сонце стомлене стікало, Наче фарба акварельна, - Та й осіло в рюкзаку. І невже ти не відчув це? За спиною – жар Непалу, Аж з очей – гарячі іскри... Ти ж стоїш – і ні „гу-гу”. Що ж – прощаймося! Дороги Розтеклися, як потоки. Ти – сховаєшся за рогом, А мені – ще три версти. Так цікаво: весь рюкзак твій Замастив об сонце боки, І я бачу – стало важче Його в сутінках нести. О, мені б цю дивну ношу! За спиною, наче крила Мати б сяючу жарину І не відати про це... Тільки сонце не в моєму Рюкзаку уже осіло, Не мої зігріло очі І осяяло лице... Хай щастить тобі і буде Завжди сонячно з тобою...
|
2007 © Юлия Бережко-Каминская |