Василеві Стусу

Прощаю всім
За те, що не зуміли,
Не встигли, не схотіли, не змогли,
За те, що хлібом-сіллю не зустріли,
Від злетів і падінь не вберегли.

Прощаю всім
За непорозуміння,
За нечуття, небачення, за те,
Що шлях не показали до прозріння,
А може, і не знали – так за те.

Прощаю всім
За те, що існували
В мою добу, у мій зірковий час,
Що без моїх поезій бідували,
За непрощення я прощаю вас.

І хай несуть труну мою по колу,
І хай винять у всіх своїх гріхах –
Прощаю незапрошення до столу
І запах щастя на чужих губах.

Прощаю все...
Бо я прощати вмію.
Невчасну славу, випиту біду...
Прощаю, бо в поезію зорію,
Бо від прощання до прощення йду.