Василий Кузанбез назви* * *
Тут фрески зім’яті, ікони спалені,
А хрест на підлогу під ноги упав,
Тут вікна у вічність і двері у вирій
Сліпий поводир топором прорубав.
Тут рівень зневіри звітується силі,
А вся толерантність – на вістрі меча.
Тут плани всевладні, а мрії – безсилі,
Тут думку бездумно рубають з плеча.
Ні віри у серці, ні Бога у храмі,
Ні слави, ні свічки, ні світла нема…
Тут кожен в окопі, точніше – у ямі,
І з прапором білим вставати дарма.
Тут зірка Полин на кашкетах героїв,
А рани із шрамами – на язиці.
Вмирають від страху, від слова, від болю,
Від ідей непомірних у лівій руці.
Тут малюють богів і ведуть їх до смерті,
Бо безпечно на мертвого вилити бруд.
Тут навіть з собою не бувають відверті,
І молитви не можуть збуватися тут.
|
2003 © Василий Кузан |
