Василий Кузан* * * * * * Набридло, набрякло, намерзло, Намокло від рогу до рогу. Вже пізно шукати початок І страшно міняти дорогу. За душами сутінки, смутки, Тумани, просякнуті ніччю... Не так відбуваються кроки, І знаки не ті по узбіччю. Ламаються пальці, мов п’яльця, І рушаться мрії, мов храми, І хрестиком вишита доля, І хочеться знову до мами. Упасти обличчям в долоні І плакати, плакати вільно, Аж поки не зробиться легко, Аж поки не стане спокійно. Аж поки навчишся сприймати Жорстокість, буденність, тривогу, Аж поки не звикнеш до думки, Що пізно міняти дорогу.
|
2003 Довге © Василий Кузан |