***
                   Ігореві Павлюку

Екзотично пахне цвіт акацій
Із дитячих літ, що босоніж…
А життя – це шерег біфуркацій,
Чи простіше – просто роздоріж.

Шанс утратиш – рватимеш волосся.
Пожалкуєш, й що спромігсь на чин.
Все мені так болісно збулося.
Нарікати теж нема причин.

Як мені до себе докричаться,
Справжнього, де ще таке дитя…
Щедрий Боже, дякую за щастя.
І нема із цього вороття.

28 листопада 2005 р.