Ти мрії свої виколисуєш в морі,
в долоні зібравши іскринки палаючі...
У кожній солоній краплині – по сонцю,
що чахне й згорає на шкірі гарячій.

Це літо – політ над містами та селами,
фантазії дивні закручені обручі
і спрага пустельна на постіль постелена,
теплом твого тіла у спеці народжена.

Ти спину довірливо небу підставив,
себе мені майже по вінця наливши...
І поки аж вечір вогнистий настане
все так же безтямно і ніжно любитимеш...