Я чекаю на добрі новини,
Від поганих болить голова.
І немає моєї провини
В тім, що злива вікно залива.

Я не перша і я не остання.
Я не та, кому скажеш: „Зажди!”
Але та, що дарує кохання
І добро пам’ятає завжди.

Я не та, що без сліду зникає
Чи у ранах розмочує сіль,
Але та, що до болю звикає
І сміється, співає крізь біль.

Я не та, що повернеться знову
І не та, що зречеться навік,
Але та, що всі сльози від слова
Заховає під шовком повік.

Я не та, що над зіллям шепоче
І не та, що молитву співа.
Добре слово почути я хочу,
Від поганих болить голова.