Ти так далеко, ти так близько.
Відпустить вечір в світ красу.
Схилився місяць до колиски
І свіжу знову п’є росу.
П’є срібні дзвони над церквами,
Червоний колір від троянд.
Сховавши крила під руками,
Ідеш у воду до наяд.
В бруднім потоці куля-місяць
Не віддзеркалить наших тіл.
Якщо ідеш – не стій на місці,
Хоч місце й простір вже не ті.
Спливлися змії в одне кодло.
Їх може ранок світлом вбить.
У воду зайдеш – створиш коло…
Коли ти тонеш – світ мовчить.