На північному обрії ранок
  Одягнув у туман береги.
  Десь далеко сумує кохана,
  А від мене жахаються сни.

  Вони зграями рвуться у небо
  І курличуть, мов ті журавлі.
  Передам їм я вістку для тебе
  Хай віднесуть у рідні краї.

  Хай віднесуть і сядуть круг хати,
  Заколишуть кохану мою.
  І в той вечір вона буде спати,
  Коли я до дверей підійду.

  Підійду і тихенько відкрию,
  Поцілую в солодкі уста,
  Мов барвінком, я ласкою вкрию,
  Витру слізки, що в сні набіжать.

  Лиш прокинутись їй не дозволю,
  Не засмучу окрилених брів.
  Спи, кохана! Здіймаюсь з журбою
  На вітрилах стривожених снів.