1

Я повесніла, призабула Крим –
Форос, Алупку, Гаспру, Мухалатку…
На шаль червону
                          впав
                                    кленовий лист,
А вітрюган його – цюцьку під лапи...

У жовтні очі псів не злі – сумні.
Ношу окрайчик хліба – для голодних.
Їм не потрібні саги і пісні,
Не вабить їх глибінь мрійливих лодій.

2

Кафе «Політ». На стінах - „поц” і „love”.
Пажерно ошкіряється вітрина.
Щоднини я повз пустку стрімко йшла.
Сьогодні не руїни зупинили –
Під деревом на хустці барви "рись"
Два пси вляглись - кошлаті, безпородні...
Можливо, я їх бачила колись,
А може, тут уперше пси-заброди.

На екзотичне ложе двох бідах
Я кинула... "купюру" нерозмінну:
"Не дай же, Боже, і мені ось так
Стрічати зиму – на тополь корінні!"