Це сонце тисне. Сонце висне високо.
Це сонце воском у його руках.
У серпні – вродить. В листопаді – висохне.
Ласкавий сум. І палиця легка.
   
Затерплий вітер. Серце переоране.
В руках то час, то хмари, то вода.
Вона студена – захолонуть корені.
Тоді й засне душа його гніда.

Він буде теплим і пшеницю вимріє.
А сад прозорим легшанням вродив.
Двоїться зір. Зітхають ранні вирії.
Виходять з дупел перші холоди.