коли наша крихка механіка неможливості_жити_порізно
розхитається до перевтілення у марудність досадних збоїв
полетить на тривожний дзвінок швидка і з діагнозом пусто_совісно
забере мене у відділення переливання любові

дистильована тиша навчить як воно - засинати під цвілою ковдрою
ненароком як це звичайно і буває в сльозливих кінах
скаже медсестра злякано після обходу ранкового
лікарю, ми його втрачаємо його пульс критично спокійний

і збереться сивий консиліум який про любов знає все (майже)
сперечатиметься тактовно про вплив часу на душевну саркому
і що тут наука безсила а ти увійдеш і скажеш
я не можу без тебе так довго. пішли додому