Хто із нас тут вибраний, хто званий –
Розбереться час – лінивий брат.
Зорі, як чаїнки у стакані,
Плавають, хоч падати пора.

Пляшка в пляшку дзенька – зве на тризну
І поетів, і бомжів, і курв,
Що цілодобово в Неті виснуть
А чи довго зорять на ріку.

Дощ солоний і сніжок солодкий –
Мов димок від люльки, від думок…
Від сльозини золотої водки,
У якій я до душі промок.

А в ночі прийде жага печальна.
Буде ніч – як з чорним медом хліб.
Я ж поет не просто так – опальний!
Нас не люблять слуги й королі.

Та й «друзяки» норовлять гострити
Ніж трофейний – ззаду, об хребет.
І метеорити, і гастрити –
Все для всіх…
Кому тепер поет?

В час естради, «компіків», мобільних,
Байрона на диску DVD
Все пливе красиво й божевільно –
Наче бензопляма по воді.

Наче тінь вогню колись густого,
Наче голий голос журавлів.

Званий хто, хто вибраний у Бога –
Тут ніхто іще не зрозумів...

3 квіт. 12.