ЛОШАДЬ В ПАЛЬТО    Опять ты наехала, девочка: "Не ночевал!".    Где ночь я провёл - неизвестно и, главное, как.   Да только к утру в моей памяти полный провал,    А днём, если что ни будь делаю - вовсе не так.    Глупышка! Ты снова заладила: "Кто она, кто?"    Чего, наконец, в этой жизни я, грешный, хочу?    Откуда я знаю? Наверное - лошадь в пальто.    Наверное, с нею я скоро совсем улечу.    Ах, если б ты знала, как это кайфово: в ночи,    Когда распирают стихи и спешишь в никуда,    Лететь по Подолу, подземные слыша ключи.    От запаха лип, от луны со мной просто беда!    Ах, если б ты знала, как это бывает в бреду,    Когда до рассвета любовницей стонет строка.    Ты с нею в Раю, и ты с нею, конечно, в Аду.    Ты с нею! И, кажется, это уже на века!    Опять ты наехала, девочка: "Кто она, кто?"    Откуда я знаю? Наверное - лошадь в пальто.      КОНЯЧКА В ПАЛЬТО    Ти знову, дурненька, накинулась: "Не ночував!"  Де згаяв цю ніч - невідомо, а головне - як?  Під ранок в макітрі панує склероз, як чума.  А вдень, коли щось і роблю я, то зовсім не так.    Дитинко, ти знову питєшся: "Хто вона? Хто?"  Чого я, шалений, жадаю у цьому житті?  Та звідки я знаю? Напевне, конячка в пальто.  І скоро я з нею втечу по небесній путі.    Шкода, ти не знаєш, як добре гуляти вночі,  Як пишуться вірші і мріються мрії, коли  Мандруєш Подолом і волю несеш на плечі,  П'янієш од срібного сяйва, од запаху лип.    Шкода, ти ніколи не бачила радість мою,  Коли на світанні коханкою стогне строфа.  Ти знею у пеклі, ти з нею в самому раю.  Ти - з нею! Ти з нею навіки! Це більше, ніж факт.     Ти знову, дурненька, питаєшся: :Хто вона? Хто?"  Та звідки я знаю? Напевне, конячка в пальто.  |