Тінь
   A Jose-Maria de Heredia.

Під сонцем обрис наш йде назирці, стоїть,
І жести і ходу незграбно так мавпує,
Не бачить, дивлячись, хоч слухає - не чує,
А голову зведеш - десь відповзає вмить.

І  як і тінь її, людина ниць лежить,
Живої ночі жмут привиддями нуртує,
Без зайвих поривань пітьмою балансує
"Я за тобою йду" - до долі бубонить.

Людина щойно тінь від ангела, що весь
Відбиток міркувань останніх із небес;
І через них вона осяйний образ Божий.

І десь в далечині, так на буття не схожій,
Наблизить іпостась інакших розумінь,
Тінь від тіней людей свою відкине тінь