Ми знайомі з учора, лише кілька годин.
Ти так щиро смієшся... Бачу, вже хочеш спати.
– Проведеш? – Проведу! У мене немає причин
Зупиняти тебе… Або обійняти.
Навздогін додаю: «я завтра прийду!»
Бо знаю тепер – сюди приведуть мене п’яти.
Щоб бачити сонними душу, тіло і дух,
Під будинком твоїм чергую ...ну майже з п’ятої.
Повертаєшся з гір, напита роси.
Світишся, наче після Святого Причастя.
У долонях додому несеш лісові голоси,
Щоб ними озвучити власне омріяне щастя.
Загорнувшись у сни, які гріються в тебе в душі,
Увесь ранок говориш, що світ цікавий!
Ти сьогодні вночі народила від мене вірші!
Вони схожі на мене, та люблять – як мама – каву!