Якось швидко «сьогодні» минуло,
Наче й зовсім його не було.
Що було, то вже стало минулим
Й непомітно кудись відійшло.
У минулому сонячний ранок,
Ще овіяний лагідним сном,
Традиційний вівсяний сніданок
І автобус, набитий битком.
І вже звичний буденний неспокій,
Як ціна за мій шлях до мети,
Він зі мною не дні вже, а роки,
І від нього ніяк не втекти.
Стіл, папери, дзвінки і звертання —
В того — це, а у цього — оте...
Хоч не хоч, а виконуй прохання —
Допомога ж — це діло святе!
Допоміг — і нова знов робота:
Ручка, тексти, проекти, листи...
Новий день несе нові турботи,
Їх сьогодні не важко знайти.
І ось так дні проходять за днями,
У минуле тримаючи путь...
Тільки зло, що вчинили із нами,
Я нізащо не зможу забуть!