Вечоріє... Як не дивно, — тепло,
Хоч добіг листопад середини.
І палає захід, наче пекло,
Залишки ще сонячноі днини.
Жовтим із підпалинами листом
Всипані стежинки і дороги.
Мабуть, осінь килим цей барвистий
Вистеляє вже зимі під ноги
Й що не день, то зиму виглядає,
А вона й морози загуляли...
Чи то, може, осінь бо не знає,
Теплі вітри зимоньку приспали?
Повелась вона на їхню ласку,
Задрімала і вставать не хоче...
Й маємо погоду наче казку —
Майже вересневі дні і ночі.
Та і ми до теплої погоди
Почали всі якось вже звикати.
Нам за щось віддячила природа,
Тож ми можем зиму й почекати.
Це ж такий дарунок маєм нині,
Хоч повинні буть морози грізні.
Та ми ще радіємо теплині
В осені цей час доволі пізній...