Я почуваюсь, мов лелека,
Між двох країв, між двох світів.
Любити рідний край нелегко,
Чужий любити й поготів.

Край рідний не хвалю я всує,
Не проклинаю чужину.
За чим душа моя сумує,
Збагнути хочу й не збагну.

Проживши віку половину
(Яскраво, тьмяно – все ж горів!),
Я чую лиш смішок у спину –
Святенники і пліткарі…

В моїй Вітчизні сутеніє…
Не відлітай, не чуженій!
І тільки усміх твій зоріє
Крізь сизу даль незбутніх мрій.

20 липня 2015 р.