Дощ збиває абрикоси...
Засихає кріп.
Ділять грушу чорні оси.
Ти - за десять кіп.

Зранку дзвониш: "хутко їду...";
"глохне білий джип...".
Рве-шматує "Енеїду"
Цап у тіні лип...

Та куди ж подався, Йване?
З козами - сама.
Сибарит рудий, диванний.
Ще ж діток нема...

Обіцяв цюцькові буду,
Клуні - тин і саж.
Прийняла тебе - приблуду.
Вивчила масаж...

Наварила пива, раків,
Їв густі борщі.
Не зірвав ні руж, ні маків...
Повернись мерщій!

Хоч такий - мені ти любий,
Прилаштуй насос...
Узяла у прийми Люба
Карлоса, він - бос.
Каже, треба десь у тиші
Пересидіть з рік.
Був до нього митник Гриша,
Добрий чоловік.

Я тебе лиш до господи
Рвійно завела.
Знову дзвониш: "Я у Бродах...";
"ще веду вола...".

Накосив би вранці-рано,
Обійняв би стан.
Лепехою гою рани...
Заграє Богдан...

П"ю нектари і настойки,
Вишила бузок...
Відведу тебе до Зойки....
Був десь мотузок.

2015