Яка між нами райдуга стояла!
                          Ліна Костенко

А щоб тобі отак лежала,
Як досі ще мені стоїть:
Веселка в полі жито жала
Й лягла у дощик відпочить.

Вся простяглась на ціле небо.
А знизу річка, лан, луги.
Я пориваюся до тебе –
Туди, де звівся край дуги.

Я пориваюся… Я хочу
Свій час – твій простір сумістить,
Щоб осягнули тіло й очі:
Лежить веселка – і стоїть

Не на китах, а на любові
Наш світ і в ньому геть усе.
…Ти крізь жита біжиш за овид,
Де рай-дуги чекає серп.

5 січня 2016 р.