Наніч знову вітер скаженіє...
Осінь все доводить до пуття.
Вже й про літо згадка даленіє,
Бо воно пішло без вороття.
Щохвилини все сильніш пориви,
Та такі, що аж збивають з ніг.
Три доби "прасують" люті зливи,
А на завтра — обіцяють сніг.
Розумієш, що це все природньо:
Осінь, вітри, зливи й холоди...
Та чомусь тривожно так сьогодні
Гнітить душу відчуття біди.
Чи, можливо, "накрутив" я себе
Від того, що вітер стугонить?
Просто, мабуть, почекати треба,
Поки вщухне... Й осінь пережить.