Слів нема.
Патрони розстріляв...
Голосом запухлим вию в зорі.
Я здурів?
Чи чокнулась Земля
В сатанинській злій лабораторії?

Хочеться набрати в рот води,
А чи серцем говорити з Богом.
Коли видих довший аніж вдих –
Рідна вертикальніє дорога.

Україна –
Рана серед ран...
Як могила мами, –
Несказанна.
Зірвано диявольський стоп-кран.
Нечисті співається осанна.

Плутає «Афон», «Айфон» народ,
Стукачів з героями, бідака.
Про цей час не склали анекдот, –
Нездорова, кепська то ознака
У людській комедії,
Де сміх –
Лікувальні трави чи таблетка
Від депресій та агресій всіх
У поетів та скоробагатьків.

Цирк в дурдомі.
Усміх сироти...
Слів нема.
Патрони не поможуть,
Бо від куль не вмруть в душі чорти.
Ангели ж не стануть на сторожі
Тих, що йдуть від них них кудись туди...
Бо ж Всевишній всім дає свободу.

Коли видих довший аніж вдих –
Значить:
Смерть
Свою
Дитину
Родить...

4 груд. 16.