Їй вкотре здається, що правда ховається у деталях,
Що немає такого кутка, який би її не знав.
Не вірить вона, щоправда: усе буде добре далі.
Уперто не вірить, що час її щастя настав!
Планує незвичні маршрути, складні поїздки,
Збільшує вірогідність свідомого шансу – див.
Але вже звикає до думки: сни – то найкращі звістки,
В яких внутрішній голос тихо – та все ж її пробудив!
Вона вкотре не помічає натяків у деталях,
Що знайде такого, який її досі не знав…
Я бачив цей сон! Тож знаю, як буде далі.
Лишилося їй повірити: час її щастя – настав!