Мене всі проклинають, ненавидять!..
І кличуть, то лайном, то душогубом!..
Бо я – суддя! Бо я і є та «гнида»,
закон якої – слухавка з тризубом!

Син – в Кембріджі, а донечка – в Сорбонні.
Дружина - десь на шопінгу у Ніцці.
Бо я – суддя! Бо я експерт в законі,
де всі статті – в умовних одиницях!

Маєтки, тачки, яхти, пойло, їдло….
Я, майже, як Господь в своєму місті!
Я є суддя, а не якесь там бидло,
що виживає на свої «три двісті»!

Я лиш гарантові – наймИтом, і слугою!
А з вас, убогих, буду дерти шкіри,
допоки над моєю головою
немає ні мотузки, ні сокири!