укр       рус
Авторов: 413, произведений: 42212, mp3: 334  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2021.08.05
Распечатать произведение

Ольга Брагина

***

нас мали вигадати чи мало ця земля страждала чи мало над народженими для смерті ридала коли зачиняли вокзали бо вибухне все чи вчасно їсте ви пісне читаєте молитви як безпечні бритви по шкірі вулиці міста сірі чи вчасно відповідає несмішними жартами Siri ми вже посивіли просто нам так не пасує дитинство як сивина кавова гуща підіймається з дна
нас мали вигадати тому що країна спустошує душу як осінь з якої немає куди втекти наче вас із дзеркалом двоє і хто з вас тут справжній насправді годі зрозуміти той хто говорить мовчить життя розчиняється в каві немов упізнання мить
нас мали вигадати хоча ми себе не впізнаємо ніколи ось ми йдемо до першого класу айстри купуємо для школи кому вони насправді потрібні їх просто складають на стіл гора квітів які зів'януть назавтра знову розмальована парта у якому році була завойована Спарта ми вимикаємо всі почуття не відчуваємо просто нічого від життя здається нам зле історія рухається колом немов змійка повзе
нас мали вигадати за лаштунки історії заховати за всі її неотримані здобутки картати ми воліли б нікого тут не впізнавати навіть себе просто пройти осторонь тому що дерев'яні будинки охоплює холодний вогонь тому що ми колись сюди повернемось знову забувши ці вулиці їхню невпевнену мову ми будемо йти та дивитись під ноги немов щось цікаве там це просто історії стиснуте горло останній злам
ми будемо вулицями йти у вікна пусті заглядати немов усе повернеться знову просто кохання дати зумисні як все що було з тобою хоча здається що навмання що все це лаштунки яскраве акторське вбрання і кров тут несправжня і сльози це просто вода з-під крану дешева зеленка лікує будь-яку рану дивись як це місто лежить на долоні твоїй і янгол останній надвечір згортає сувій

2021
© Ольга Брагина
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2021 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании