Я складаю новий вірш.
Витримую ритм, підбираю
більш-менш цікаві рими.
Намагаюся уникати зайвих слів.
Слідкую за звуком.
Потім перекладаю гуглом португальською,
потім назад.
Передивляюся, чи залишився там
хоч якийсь сенс,
хоча би приблизно.
Якось виправляю найбільш безглузді фрази
на менш безглузді.
Нарешті надсилаю це подрузі.
Вона пише мені:
"Які ж у тебе чудові верлібри!"
Відповідаю: "Дякую, я старався."