Авторський переклад з російської


* * *

Щастя наповнило мене.
Бо в мені народжувалися слова,
які заворожували
сонячним світлом та теплом,
свободою та силою вітру,
глибиною неба,
свіжістю ранку.
Ці слова народжувалися в мені одне за одним,
складаючись у незвичайну казку,
чарівну казку життя.

Так, я щасливий.
Я щасливий!

Треба проснутися
і написати мою казку.

Я проснувся…

Іще лунали її останні слова.
Ще звучали,
віддаляючись у тишу ночі.
Я погнався за ними.

Ні.
Нічого немає.
Вони пішли.
Розчинилися у темряві.

І раптом над самим вухом
листя прошепотіло: «Шукай мене».
І знову все стихло.

Я прислухався.

Десь зовсім поруч дихала моя казка.

Я шукав її,
розчепіривши сліпі пальці своєї душі,
забираючись у всі закутки пам'яті.
Ні.
Нічого не можу згадати.
Ні одного слова.
Адже щойно я був сповнений ними.
І все в них було
так просто і ясно,
як лагідний погляд.

Я шукав і шукав її.
І раптом почув: «Я тут».
Це сказало сонце,
проснувшись.
Я кинувся до нього.
І кожне дерево на моєму шляху
каже: «Ось я».
І я зупиняюся.
І кожна квітка, кожна травинка
каже мені: «Ось я».
І я зупиняюся.
І річка каже: «Ось я».
І море також.
І я зупиняюся.
І кожна людина, усміхаючись,
каже: «Ось я».
І я зупиняюся.

Зупиняюся,
вдивляючись,
збираю по слову
і знову біжу до сонця.
Від дерева до дерева.
Від квітки до квітки.
Від річки до річки.
Від моря до моря.
Від людини до людини.

----------------------------------------------------

* * *

Счастье наполнило меня.
Потому что во мне рождались слова,
завораживающие
солнечным светом и теплом,
свободой и силой ветра,
глубиной неба,
свежестью утра.
Эти слова рождались во мне одно за другим,
слагаясь в необыкновенную сказку,
волшебную сказку жизни.

Да, я счастлив.
Я счастлив!

Надо проснуться
и написать мою сказку.

Я проснулся...

Ещё звучали последние её слова.
Ещё звучали,
удаляясь в тишину ночи.
Я погнался за ними.

Нет.
Ничего нет.
Они ушли.
Растворились в темноте.

И вдруг над самым ухом
листья прошептали: «Ищи меня».
И снова всё стихло.

Я прислушался...

Где-то совсем рядом дышала моя сказка.

Я искал её,
растопырив слепые пальцы своей души,
забираясь во все закоулки памяти.
Нет.
Ничего не могу вспомнить.
Ни одного слова.
А ведь только что я был полон ими.
И всё в них было
так просто и ясно,
как ласковый взгляд.

Я искал и искал её.
И вдруг услышал: «Я здесь».
Это сказало солнце,
проснувшись.
Я бросился к нему.
И каждое дерево на моём пути
говорит: «Вот я».
И я останавливаюсь.
И каждый цветок, каждая травинка
говорит мне: «Вот я».
И я останавливаюсь.
И река говорит: «Вот я».
И море тоже.
И я останавливаюсь.
И каждый человек, улыбаясь,
говорит: «Вот я».
И я останавливаюсь.

Останавливаюсь,
всматриваюсь,
собираю по слову
и снова бегу к солнцу.
От дерева к дереву.
От цветка к цветку.
От реки до реки.
От моря до моря.
От человека к человеку.