Авторський переклад з роійської
* * *
Коли я був у горах,
то сам бачив,
чесне слово,
як одна велика файна зелена гора
вранці народила сонце.
Якби ви бачили,
як усі цьому зраділи.
Усі гори навкруги
(крім однієї)
усміхалися,
всі дерева сміялися,
а нестримна гірська річка
гиготала та стрибала від радості.
Але одна гора,
теж велика,
не зраділа народженню сонця.
Вона була якась сіра
і на ній нічого не зростало.
Замість брів у неї були сірі хмари,
які весь час хмурилися.
Видно було, що вона усім невдоволена.
А сонце піднялося високо в небо,
побачило незадоволену сіру гору,
опустилося до неї
і запитало:
«Чим ти незадоволена?
Що тобі потрібно?»
«Мені потрібно тебе, –
похмуро відповіла йому гора.
І добре сонце
сіло прямо на її вершину.
Тоді
зла жорстока гора
на очах у всіх
з'їла сонце.
Темно-сірі хмари
поповзли від неї
і закрили все небо.
Небо
заплакало.
По щоках гір потекли сльози.
Нестримана гірська річка ридала.
А я заснув.
І мені наснилося
живе гаряче сонце,
яке розтопило холодну похмуру гору
та зробило з неї
веселе блакитне озеро.
А потім
я прокинувся.
Ница зла гора стояла на своєму місці.
Все було сірим та похмурим.
Видно було, що всі засмучені.
Але всі мовчали.
Крім нестриманої гірської річки,
яка гримала на всіх.
І на мене також.
За що?
Та раптом стало ясно.
Все навкруги засяяло.
Усі озирнулися.
Велика зелена файна гора
знову народила сонце.
Якби ви бачили скільки було радості.
Але потім
всі притихли
і замислились.
Адже жахлива сіра гора
Може знову зжерти сонце.
-----------------------------------------------------------
* * *
Когда я был в горах,
то сам видел,
честное слово,
как одна большая красивая зелёная гора
утром родила солнце.
Если б вы видели,
как все этому обрадовались.
Все горы вокруг
(кроме одной)
улыбались,
все деревья
смеялись,
а несдержанная горная речка
хохотала и прыгала от радости.
Но одна гора,
тоже большая,
не обрадовалась рождению солнца.
Она была какая-то серая
и на ней ничего не росло.
Вместо бровей у неё были серые тучи,
которые всё время хмурились.
Видно было, что она всем недовольна.
А солнце поднялось высоко в небо,
увидело недовольную серую гору,
опустилось к ней
и спросило:
«Чем ты недовольна?
Что тебе нужно?»
«Мне нужно тебя», –
мрачно ответила ему гора.
И доброе солнце
село прямо на её вершину.
Тогда
злая жестокая гора
на глазах у всех
съела солнце.
Тёмно-серые тучи
поползли от неё
и закрыли всё небо.
Небо
заплакало.
По щекам гор потекли слёзы.
Несдержанная горная речка рыдала.
А я заснул.
И мне приснилось
живое горячее солнце,
которое растопило холодную мрачную гору
и сделало из неё
весёлое голубое озеро.
А потом
я проснулся.
Противная злая гора стояла на своём месте.
Всё было серым и мрачным.
Видно было, что все опечалены.
Но все молчали.
Кроме несдержанной горной речки,
которая ругала всех.
И меня тоже.
За что?
Вдруг стало светло.
Всё вокруг засверкало.
Все оглянулись.
Большая зелёная красивая гора
снова родила солнце.
Если б вы видели, сколько было радости.
Но потом
все притихли
и задумались.
Ведь ужасная серая гора
может опять слопать солнце.
|
