Виктория Шпак****** Автопортретом на перетині тисячоліть міниться й миготить звабливий осоружний лик маргінала. Постмодерною ружею зухвало квітне в червні, в липні. Зболіло краде часові принади, чіпляється за цівку гірко, від насолоди й відчуття власної вроди напівмертвий. Це не бомж. А тоді хто ж? Такий впертий, такий виміряний, вимріяний, тобто, розкутий до відсутності, а зрештою, заарештований і закомплексований першою парою замкнених сторонніх старань. Без вагань Відверни погляд і подих. Це ж бо трамплін. А ти думав – ослін? Ой, леле! Приготуйся до зустрічі з паралельним світом. Проціджуй ситом долоні, скроні – ти в полоні…
|
2005 Київ © Виктория Шпак |