Галина Тарасюк***Ви ще згадаєте мене не раз у колотнечі світу, коли дорога вас мине, коли вам зірка не засвітить. Я вам являтимусь, як гріх. Під небом іншої любові вам будуть червоно горіть мої багаття вечорові. Ви ще згадаєте колись негадано посеред свята моїх зіниць пекельну вись, мого чола гординю кляту. Я вам болючо заболю, лиш почорнію білим світом: довічна каторга жалю - куди від неї нам подітись? І протечуть літа земні за синю даль, за обрій дальній - і ви згадаєтесь мені у спогаді моїм останнім. |
1987 © Галина Тарасюк |