Олеся СандигаКоли йде дощКОЛИ ЙДЕ ДОЩ коли вночі пішов дощ коли небо закрутилося вузликом наче равлик якому відтяли лапку я знала що це кінець але кудлатий пес під будинком знав іще більше весь хід блискавиць намічався в зіницях блискучими смужками. він житиме вічно він житиме житиме! я ж розпадаюся на хмари їх Бог нашвидкуруч сколов на обрії осиним жалом востаннє обернувся з жалем і вимкнув світло витер тіні з повік вимив блиск із очей коли вночі пішов дощ коли небо розтяглося над містом судомною аркою я знала що це кінець але ж мій пес — ох мій пес! — знав іще більше
|
2006 © Олеся Сандига |