Юлия Бережко-Каминская***Босі, голопузі, п`яти, як дороги. На сусідських грушах ми вели бої. Зчісували лікті, оббивали ноги, І плоди збирали в пазухи свої. Черв`яків ловили у мілких калюжах, Смажили картоплю у багатті ми. І ніякий пасок нас не зміг потужать. Ми сміялись щиро. Ми були дітьми. А тепер проблеми – горобці голодні, Налітають знову й знову зусібіч. Ми не вірим в “завтра”, клянемо “сьогодні”, Ми забули вираз радісних облич. Жалюгідні справи. Дріб`язкові душі. Зубожінням в двері грюкають борги. Стоїмо самотні, як сусідські груші, І тихенько плачуть по церквах Боги...
|
2001 © Юлия Бережко-Каминская |