укр       рус
Авторов: 415, произведений: 44203, mp3: 334  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Распечатать материал
Опубликовано: 2011.04.13


Віктор Шило

                        Сталкінг дощу


У поезіях  Тетяни Бондар метафоричне мондо між Аніме анонімного чоловіка, що незмінно і невловимо присутній в її текстах, та Анімусом ліричної героїні «із тисячею облич» складається зі звичних із дитинства абстрактних понять – «вітер», «хата», «гори», «дощ», «дерево». Вочевидь, що після ретельної возгонки-сублімації на тиглі логіки, вони перетворюються  з аномально важких конструктів колективного несвідомого  у напрочуд легку квінтесенцію, майже невагому prima materia буття, до початку магічного керування яким лишається, здається, зовсім небагато – декілька кроків, що несподівано розтягуються в нескінченну мандрівку, азартну гонитву, виразне прагнення чогось неочікуваного, наприклад, зустрічі – в одній із реальностей – зі своїм живим і дієздатним віддзеркаленням.
Незважаючи на характерну зовнішню форму поезій, Тетяні вдається уникнути стандартного для постмодернізму прийому утримання уваги читача – карусельного смислового пінг-понгу між різноманітними «Я», які в її творчості, чарівним чином децентралізуючись на деякий час, наче зображення в калейдоскопі, привносять одухотвореність навіть у предмети домашнього побуту.
Цікаво, що зцілення від «хвороби Кітахари», тобто руйнації гіперреальності, яка оточує сучасну (або «неправдиву» – за Сковородою) людину, та відновлення бінарної опозиції пізнання колись загубленого світу  відбувається в цьому поетичному логосі не повільно, а революційно – квантовим стрибком нуль-переходу суб’єкта в об’єкт, коли відсторонене спостереження за дійсністю раптом втрачає притаманну йому пасивність:

…старий гуцул
гору підстрелив

небо напнув на голе тіло
й пішов ворота в рай зачиняти

або:

його любаска
теперка прірва
через яку
чортяки
місток сколотили
аби кохатися
на широких травах

Вібрації кохання, яке ініціює для  героїні поетичних текстів Тетяни Бондар процес надприродної самоідентифікації, знаходяться в діапазоні від сюрреалістичної готики:

німий ворон
соромився плакати

під ним провалилося небо
ходити ж по землі не вмів

як сліпець
дзьобом виводив перед собою сліди
тільки тоді в них вступав

до експресивного імпресіонізму:

зіниці чоловіків
вискакують гопака
на поплавку ще зночі

вудять рибу
вудять небо в тому ж ставку
в очереті сховавши тумани

але не тільки це заряджає їх  енергією, а, скоріше, потяг до волі в будь-якій ситуації – життєвій:

цій осені не довіряю
дощі шкребуться в мою шибку
і тягнуться звідти в пекло
наскрізь протоптують ночі

з обіймів твоїх
дощем
виходжу
в осінь

або ж цілком містичній:

горюватимуть
по мені дороги
захлинуться
чужими слідами

від землі
відірву закаблуки
й упаду
в перехилене небо

Напрямок 3D-нарощування метаметафори  в поетичних текстах Тетяни незбагнений, неначе траєкторія «корпускулярно-хвильового» польоту янгола  над «бетонними островами» міст, чарівними фортецями й замками, лісами, горами (одна з них – це, безперечно, Гора Аналог), хмарами, небесами:

циганка на картах
море розкидала
і до замурзаної колоди
зябра зуби хвости
прикипіли

чи:
коли дожовкло
останнє листя
а дощ упав
з найвищого неба
старі боги
у вирій знялися
лишивши жінок
замість себе

І, дійсно, богам можна не хвилюватися, бо ці жінки – мудрі і пристрасні – дадуть раду не тільки знайомому для нас світу, але й усім іншим, навіть тим, які - поки що – неможливо собі уявити:

розлогі лінії на долоні чаклунки
не в моді
все одно протечуть крізь руки
й коротшим шляхом заведуть
до коханого

ти йому за друга брата і струну скрипки
по нотах лягаєш по нотах встаєш
бо щонеділі
ти
відьма

та

ми з тобою
перевертні

п'ємо
блискавчину кров
а вдень
на вулицях
тіні лишаєм
аби спати не заважали

Дощ на сторінках книги виступає  як повноцінний, самостійний персонаж. Часом він нагадує старого приятеля, до якого Тетяна – крізь призму бачення інших персоналій – інколи навіть дозволяє собі ставитися з іронією. Але треба враховувати, що дощ, коли йому завгодно, може обернутися на небезпечний океан, що, як Соляріс, розчиняє в собі страхи і сподівання, залишаючи, втім, можливість для подальшої трансформації еґо. Це в дитинстві можна було випередити зливу, перебігаючи з її суцільної водяної стіни на сонечко. Та як «переступити дощ», утримуючи внутрішню рівновагу, аби не втратити себе? Хочеться сподіватись, у своїх наступних поетичних збірках  лучанка Тетяна Бондар спробує дати відповідь на це запитання.



Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.


Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании